«Сотні мільйонів доларів США готівкою, колекції годинників на мільйони доларів, винні погреби з пляшками за ціною однокімнатної квартири, картини – надбання світового мистецтва, яким місце в національних музеях, монети, скульптури, десятки будинків з площами палаців, квартири розміром більше резиденцій глав держав у яких ми клянчимо гроші, десятки супер дорогих автомобілів…»
Про це на своїй сторінці у Фейсбук написав засновник фонду «Рух молоді» Володимир Полочанінов.
«В країні, де немає нормальної дитячої лікарні, ні європейського рівня школи, немає ні одного людського університетського кампусу.
У країні – де чемпіонат з футболу можна зіграти за два тури, а з хокею особливо і грати нормально ніде.
У країні з убогими бібліотеками і розграбованими музеями.
У країні – де воїни АТО і пенсіонери повинні платити військовий збір і де прожитковий мінімум знаходиться сильно нижче рівня бідності за всіма індикаторами ООН.
В країні, де ніхто не винайшов Айфон, ніхто не створив Майкрософт, ніхто не виробляє Мерседес, де немає найвищої будівлі в світі або самої сучасної траси формули один.
У країні – де кращі спортсмени у світі можуть бути тільки серед інвалідів тому, що кожен день борються за життя як за медалі на олімпіаді.
В країні, де за 25 років не зняли не один світовий шедевр, не написали бестселер, не створили робота, унікальний матеріал або ліки.
В країні, де 90% молоді мріє емігрувати, а старі нормально поїсти.
У країні – де волонтери за останні гроші і добровольці, ризикуючи життям зберегли незалежність.
У цій країні такі багаті і такі марні люди? у владі!
Хто ви, тварюки?! Ви сподіваєтеся жити вічно?! Вам три пляшки вина або один годинник здаються важливішими за шкільний стадіон або життя онкохворої дитини?
Вам картини важливіше голодних і обірваних солдатів на передку?!
У вас на дрібні витрати вдома в тумбочці пенсія роботяги за 200 років?
Так ви дбаєте про свій народ який дозволив вам дебілам, покидькам і неукам все це мати?!
Я не знаю такої віри, яка могла б врятувати від гніву людського і Божого.
Ви настільки незначні, що вас навіть важко ненавидіти, вас зневажають всі нормальні люди, які все ще є в Україні, і мені щиро шкода ваших дітей і онуків», – завершив автор.
