«Йой, мамцю рідна!!! Де мої ноги?! Чому я їх не бачу?!! Я хочу жити!!!»: над галявиною лунають гучні зойки…англійською. Бійці 173-ї повітряної бригади ЗС США, яким цього разу випало «працювати» фантомами під час занять із медичної підготовки, артистами виявились неабиякими. Відпрацьовують роль пораненого на полі бою просто на «відмінно»: щосили волають, аби спантеличити наших бійців, завдання яких надати домедичну допомогу пораненому.
Але і наші хлопці гав не ловлять: бійці Нацгвардії, які беруть участь у військовому навчанні «Фіарлесс Гардіан-2015» досвідчені. У кожного за плечима не одне відрядження у зону АТО. Тож упевнено закріплюють на практиці набуті за допомогою американських інструкторів-десантників теоретичні знання.
- Агов, друже, не мовчи! Як тебе звати? Дивись на мене і не заплющуй очі! Додому поїдеш, на Оклахомщину! – примовляє один з наших солдатів, пораючись біля умовно пораненого.
Він пояснює, що із пораненим потрібно постійного говорити, щоби тримати того у притомному стані. Адже так легше надавати допомогу та визначати, як почувається людина. Велике значення відіграє швидкість. Перші хвилини після поранення – безцінні. А якщо упродовж години, яку медики називають «золотою», боєць із поля бою буде доставлений у медчастину, шанси його виживання збільшуються в рази.
Час від часу інструктор нагадує, що навколо пораненого та його рятувальника все ще триває «бій». І, навіть, декілька разів «плескає» нацгвардій ця по спині та плечах, зображаючи розліт уламків від «вибуху»неподалік. Зрештою, наші солдати успішно справляються із місією: накладають жгути та оклюзивні пластирі, роблять ін’єкції знеболювального та тампонують у накладають пов’язки на «поранені» кінцівки. Тепер «фантом», що не перестає досить реалістично стогнати і при цьому посміхатися на 32 зуби, готовий до евакуації. Він викликає інших бійців, які на ношах повинні віднести «пораненого» до місця приземлення медичного вертольота.
