У неділю, 3 червня, у Польщі в місті Перемишлі тривала хода пам’яті про бійців УНР, які поховані у Пікуличах на околиці міста. Участь в заході взяло більше тисячі українців та поляків.
За безпеку ходи відповідають польські правоохоронці, які йдуть вздовж процесії, щоб уникнути антиукраїнських провокацій. При цьому, як пише Укрінформ, поліції значно менше, ніж торік.
На пам’ятній ході присутні українці із кількох областей, зокрема Львівської і Тернопільської. Львівщину також представляє голова ОДА Олег Синютка та голова облради Олександр Ганущин. Серед поляків, на заході присутні колишні опозиціонери, відомі активісти та громадські діячі, зокрема Іза Хруслінська, Данута Куронь, колишній депутат Європарламенту Гражина Станішевська та інші.
Перед ходою пам’ять бійців УНР вшанували на літургії в Українській греко-католицькій церкві за участю сотень вірян.
Нині в групових могилах поховано орієнтовно понад 2000 полонених та інтернованих вояків і старшин УГА, Армії УНР, в двох братніх могилах спочиває 47 українських патріотів, вояків і старшин УПА.
Як повідомлялося, 26 червня 2016 року агресивно налаштовані націоналісти, футбольні хулігани та представники організації “Всепольська молодь” напали на традиційну щорічну українську ходу у Перемишлі. Зокрема, нападники порвали вишиванку на 60-річному чоловікові, кинули на землю одну з церковних хоругов.
Довідка:
До Першої світової війни на теренах Пикулич були побудовані військові казарми, як запліччя фортеці Перемишль. Після розпаду Австро-Угорщини три позаказармові об’єкти використовували як табори для полонених, здебільшого українських вояків. У 1919 році в таборі перебувала максимальна кількість полонених – близько 30 тисяч осіб. Брак будь-який санітарних умов та довготривале погане харчування спричинило спалах епідемії тифу, туберкульозу та інших хвороб.
Як наслідок, щодня помирало майже 100 осіб. Хворобами заражалося і місцеве населення Пикулич, навколишніх сіл та Перемишля. Стривожена місцева влада вимагала від комендатури табору виправити небезпечну ситуацію. Лише на початку 1921 року табір було ліквідовано.
До весни 1920 року померлих ховали на прилеглих до табору полях. Після протестів селян для поховань обрали місце старої австрійської порохівні на південній околиці Пикулич. До упорядкування цих місць долучилися й місцеві селяни та молодь з гімназії. 1 листопада 1921 року на цвинтарі відбулася перша панахида. До 1922 року цвинтар повністю впорядкували. У роботах взяли участь майже 10 тисяч осіб. На початку 1924 року були ексгумовані та перенесені на територію цвинтаря останки захоронень із сусідніх полів в Пикуличах, Бакончицях і на теренах Засяння.
Через кілька років цвинтар облагородили і на кургані зі спільних могил встановили пам’ятник заввишки 8 метрів у вигляді хреста із написом: “Борцям за волю України”. Автор пам’ятника – Олена Кульчицька. Щороку 1-листопада, аж до 1946 року, з Перемишля до цвинтаря ходила релігійна процесія і відправлялася панахида за загиблими героями – борцями за свободу України. У наступні роки під час Зелених Свят тут проводили релігійно-патріотичні маніфестації українців Перемишля та прилеглих територій.
Після Другої світової війни цвинтар і хрест знищили. У 1989 році цвинтар відбудували. Відновили й традицію спільного молебню польських і українських влад на цвинтарі. Назву “Український військовий цвинтар” встановлено 1994 році. У 2000 році цвинтар збільшено, 7 липня на його територію урочисто перепоховано останки 47 членів УПА, що загинули під час боїв 1946 року в селах Бірча, Лішня та околиць.
