Знаний львівський екскурсовод пропонує свої рецепти вирішення наболілої проблеми
“Львів’ян витісняють з центру міста”, – такі думки можна зараз часто зустріти чи то у ФБ, чи то на інтернет-сайтах. Справді, зараз площа Ринок – одне з найгаласливіших місць у Львові, де все рухається, скаче, робить селфі та традиційні фотографії, пише 4studio.
Вуличні музиканти змагаються, хто з них залучить на свій концерт більше слухачів. Численні міми, танцівники, приборкувачі вогню…
Що симптоматично – ще кілька років тому львів’яни мали свій невеличкий куток на площі Ринок – кав’ярню “Квітка” — кілька столиків-стійок та кава за прийнятними цінами. Такий формат зовсім не приваблював туристів, однак там була “своя” тусовка, і, зауважу, далеко не найгірша.
Тепер тут сувенірна крамничка N375 (з номером можу помилитись) і доволі стандартним набором принад.
Але чи це справді так, чи справді Львів потерпає від туристичної орди, – намагаюсь розібратись, бесідуючи з одним з найвідоміших львівських екскурсоводів Петро Радковцем.
Звісно, можна закинути, що пан Петро – особа зацікавлена, мовляв, туристи – це його хліб. Однак є одна суттєва деталь. Брати Радковці основою своєї роботи зробили не кількість, а якість. Пан Петро Радковець сам говорить, що вони обслуговують групи не більше 15 осіб. І щиро дивується гідам, які водять за собою натовпи з кількох десятків: “Зустрічав такі групи, коли “голова” вже на площі Ринок, а “хвіст” – ще на Театральній”.
Отож, висновок перший: Львів уже наближається до максимуму туристів, які він спроможний прийняти. І тепер потрібно йти не стільки кількісно, як якісно. За правильної організації роботи, туристів може бути менше, однак грошей вони залишатимуть більше. На жаль, досі Львів приваблював багато саме бюджетних туристів.
Тут чимало залежить від програми, запропонованої гостям. Одна справа, коли їх заманюють, здебільша спортивними змаганнями – тоді приїжджатимуть фани, відповідною буде їхня поведінка. Інша річ, коли в місті робити акцент на театральних імпрезах, ще інша, – коли акцент йде на паломництво – буде інший тип туриста, з іншою поведінкою. Ну і, врешті, проведення різноманітних бізнес-форумів.
Галасу на площі Ринок зараз і справді не бракує. Однак у цьому, на думку Петра Радковця, винні не так туристи, як неправильна організація життя самої площі. Найперше йдеться про вуличних музикантів, які, попри чинні заборони, використовують апаратуру: “Співати а капелло – будь-ласка, але в жодному разі не використовувати колонки. Це заборонено”, — каже Петро Радковець.
Друге. Порушення режиму пішохідної зони. Адже мешканці, які є власниками приватних автомобілів, можуть за своїми потребами в’їжджати у пішохідну зону лише на 15 хвилин. Аналогічна ситуація і з власниками торгових точок – регламент пішохідної зони дозволяє їм завозити товар лише уночі. На практиці ж цього ніхто не дотримується.
“У всьому світі життя в центральній частині міста завжди дорожче, ніж в інших районах. Натомість у нас зберігається ще совєцький підхід до цього. Порада тут одна – якщо вас не влаштовує життя в центрі – переїдьте в будь-який інший район міста, де не матимете цих проблем”, — радить Петро Радковець.
А ось з готелями у центрі міста ситуація така. Потреби будувати нові у цій частині міста вже немає, тож Петро Радковець дивується бажанню збудувати новий готель на розі вулиць Краківської-Вірменської. Адже це пішохідна зона, відповідно будуть проблеми з паркінгом.
Оптимальним є будівництво готелів на околицях Львова. Зрештою, вже зараз там є чимало нічлігів для гостей. Цілком нормальним є коли гості міста ночують десь на околиці, а вдень приїжджають у центр міста. “Більше готелів у центрі міста, а також у “концтаборі” не потрібно”, — говорить Петро Радковець. Кажучи “у “концтаборі”, він має на увазі територію гори Цитадель, де в роки війни, як відомо, був німецький концтабір, ну а тепер – фешенебельний готель. І пригадує історію туристки з Ізраїлю, яку поселили у цьому готелі. Коли жінка дізналась, де їй доведеться ночувати, влаштувала грандіозний скандал.
Вирішити проблему перенасиченості туристами у центрі Львова допоможе розвиток нових осередків в області. На щастя, Львівщині є що показати. І не тільки “Золоту підкову”: туристам можуть запропонувати, скажімо, маршрут Жовква – Крехів. На це піде 5-6 годин, а опісля вони повернуться до Львів.
З транспортним сполученням з туристично цікавими містами, за окремими винятками, немає особливих проблем. А з харчуванням ситуація складніша – добрих ресторанів у маленьких містах Львівщини, за винятком карпатських районів, обмаль. Так само погано і з закладами, розташованими уздовж львівської кільцевої дороги.
Об’єкти ж у периферійних районах міста не зможуть стати альтернативою центру. Зате вони можуть зацікавити самих львів’ян. Наприклад, “Арена-Львів”. Адже, погодьтеся, за центровими” цікавинками” та щоденними клопотами місцевим просто бракує часу на розташований у віддаленому закапелку стадіон.
Ну, і врешті проблема великої кількості російськомовних туристів. Петро Радковець твердить, що закон про туристичну діяльність передбачає українську як мову обслуговування українських туристів. На практиці наші екскурсоводи, почувши, що їхня група говорить, здебільшого, російською, одразу й собі переходять на російську. Однак із власного досвіду знаний гід знає, що потреби у цьому жодної. Адже практично всі українські туристи чудово розуміють українську. Вони не завжди можуть чи хочуть нею говорити, але погоджуються слухати. Більше того, їм навіть дуже цікаво, коли екскурсовод вживає львівський балак, і пояснює значення діалектних слів. Для них це ще одна цікавинка. Мабуть, основна проблема все ж не так в туристах, як в організації роботи самих екскурсоводів.
