У Львові планують заборонити в’їзд дизельних авто у місто.
Про це йдеться у програмі першочергових заходів із покращання якості повітря у Львові. Її уже затвердили на виконкомі, тепер мають розглянути депутати міської ради, пише Твоє місто.
У програмі йдеться про створення обмежених зон викидів, до яких матимуть доступ лише транспортні засоби, які відповідають визначеному євростандарту палива чи з альтернативним приводом.
Програма рекомендує заборонити в’їзд у найбільш забруднені зони в місті автомобілів, що були вироблені до 1991 року та автомобілів без каталізаторів. До 2030 року планують заборонити в’їзд у місто дизельних авто.
У коментарі Тvoemisto.tv керівниця управління екології та природних ресурсів ЛМР Олександра Сладкова пояснила, що обмеження, які стосуються дизельних авто, поки що втілити неможливо, бо немає відповідного законодавства.
«Ця програма – це перелік заходів, які мають бути вжиті для того, щоби покращити якість повітря в місті, їх близько 70. Що стосується дизельних авто, то цей захід можна буде вжити, якщо будуть зміни в національному законодавстві, які уможливлять цей процес. А також, коли будуть дані про таку потребу, розрахунки, засновані на моніторингу якості повітря в певних точках», – пояснює керівниця управління екології ЛМР.
Вона певна, що якщо ефективність заборони в’їзду дизельних авто у місто доведуть, то і законодавство з’явиться.
Автотранспорт є головним забруднювачем повітря у місті, зокрема і громадський, визнає Олександра Сладкова. Тому у програмі також є рекомендація обладнати міські автобуси каталітичними нейтралізаторами викидів.
« 95% викидів у Львові від автотранспорту. Центр міста знаходиться у ямі, тому там специфічні метеорологічні умови і може три доби стояти смог. Якщо буде можливо, то авто із певним класом двигунів краще не впускати у центральну частину міста. Почати можна з громадського транспорту, який не відповідає стандартам. На щастя транспорт у нас оновлюють, в умовах закупівель є регулювання, що клас двигуна має бути як мінімум Євро-5», – каже Олександра Сладкова.
Вона наголошує, що у місті перш за все потрібно налагодити моніторинг якості повітря.
«Є всеукраїнська програма стосовно встановлення станцій моніторингу якості повітря. Це є спеціальні станції, які вимірюють вісім газів і дві фракції пилу – сертифіковане обладнання постійно моніторить дані, передає в інтернет. Таких станцій у Львові має бути 10. Перша станція уже працює у тестовому режимі на вулиці Пластовій. Її вартість до 1,5 мільйони гривень», – говорить Олександра Сладкова.
Станції аналізуватимуть і у реальному часі показуватимуть забрудненість повітря, так у місті зможуть контролювати і викиди підприємств.
«Є підприємства, які мають дозволи на свої викиди. Вони сплачують ліміти і роблять викиди. За цим слідкує екологічна інспекція, місто не має до того стосунку. Кошти з тих лімітів місту не скеровують. Ми моніторимо скарги на викиди. Пересувна лабораторія адміністративно-технічного управління виїжджає і заміряє якість повітря при потребі», – пояснює вона.
Головними забруднювачами повітря у місті, зі слів Олександри Сладкової, є Львівводоканал, зокрема його очисні споруди, що на вулиці Пластовій, асфальтовий завод і іноді завищені показники фіксують у промзоні у Рясне.
Цікаво, що загалом, якість повітря у Львові за час карантину значно покращилась. «Є 30 перехресть, де щокварталу здійснюємо моніторинг якості повітря. Перевищення показників були по всіх. Сильно збільшувалось навантаження на перехрестях, але зараз стало менше «блях» і є карантин, також покращується пропускна здатність цих перехресть, тому якість повітря змінюється», – розповідає Олександра Сладкова.
Вона говорить, що рівень забруднення повітря у Львові стрімко зростав впродовж цілого 2019 року. «Зараз маємо такий стан повітря, за нашими даними, який був у місті 10 років тому», – каже керівниця управління екології та природних ресурсів ЛМР.
Нагадаємо, у програмі йдеться про вирішення проблем у семи напрямках – моніторинг, енергетичний сектор, транспорт і транспортна інфраструктура, містопланування, будівництво та благоустрій, інформування та просвітництво, розбудова інституційної спроможності і партнерства.
