Нещодавно у Львові з’явилася вулиця колишнього глави УГКЦ Кардинала Любомира Гузара. Цікаво, що до цього часу її називали іменами тих, що не мали до нашого міста жодного стосунку. Львівський екскурсовод Петро Радковець розповідає, де знайти вулицю Кардинала Гузара у Львові, як її називали колись та що унікальне там можна побачити.
Джерело: Tvoemisto.tv.
Чимало назв у нашому місті зазнали змін після розпаду Радянського Союзу, що й не дивно, адже назви вулиць, площ, районів та окремих дільниць міста після Другої світової війни були обрані пропагандистською машиною з огляду на доцільність. А історичні назви, що містили інформацію про минуле, були стерті з мапи Львова. Хоча львів’яни і в той час часто використовували старі назви вулиць.
У топоніміці є різні підходи до назв: одні виникають унаслідок історичних подій, другі – від місця розташування, також є назви, пов’язані з цікавими об’єктами, які там розміщені. З розбудовою міст багато назв почали присвячувати видатним особам.
До червня 2022 року у Львові була вулиця Льва Толстого. Нині її перейменували на вулицю Кардинала Гузара. Причому не лише у Львові таким чином вшанували цього Почесного громадянина нашого міста, колишнього главу УГКЦ. На його честь назвали вулиці в Івано-Франківську й Тернополі, проспект у Києві.
Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року у Львові. Тут закінчив народну школу та перший клас гімназії. У 1944 році сім’я змушена була покинути Україну, а в 1949-ому переїхала до США.
Майбутній очільник УГКЦ вивчав філософію в Колегії Святого Василія, де у 1954 році здобув ступінь бакалавра. Богословські студії відбув у Вашингтонському католицькому університеті.
У 1993 році повернувся в Україну, і через три роки його призначили єпископом-помічником глави Української греко-католицької церкви. Офіційним керівником УГКЦ Любомир Гузар був десять років. Відтак через поважний вік і стан здоров’я звернувся до папи Бенедикта XVI про зречення й отримав згоду 10 лютого 2011 року.
Львівська вулиця Кардинала Гузара розташована поруч з іншими вулицями, названими на честь видатних осіб, як-от Генерала Тарнавського, Ольги Басараб, Йосифа Сліпого, Тютюнників та інших.
Пагорби, що біля вулиці Зелена, колись нагадували доволі дику місцину – аж до ХІХ століття. Місто розвивалося, люди освоювали щораз нові території, прокладаючи по них вулиці. Перша офіційна назва теперішньої вулиці Кардинала Гузара зустрічається незадовго до початку 1911 року. Називалася вона тоді вулиця Красінського на честь видатного польського поета, драматурга Наполеона Станіслава Адама Фелікса Зигмунта Красінського. До речі, його хресним батьком був сам Наполеон Бонапарт, оскільки батько цього відомого поляка був у нього генералом. Але до Львова Красінський не мав жодного стосунку.
Так само, як і Фердинанд фон Шилль – прусський військовий, учасник наполеонівських воєн, національний герой Німеччини. На його честь назвали цю вулицю під час німецької окупації Львова в 1943 році. В 1944-ому повернули першу назву – Красінського, а з 1946 по 2022 рік вона називалася вулиця Льва Толстого. Чому не перейменували ще раніше, можна тільки робити припущення. До Львова ця людина теж не мала жодного стосунку, та й до України доволі далекий. Хіба що, як пишуть, Толстой цінував творчість Шевченка, Сковороди, Марка Вовчка та інших. І ще під час війни 1854 – 1855 років брав участь у боях за Севастополь.
Писати про Кардинала Гузара можна багато. Та хочу зазначити, що його діяльність не лише тісно пов’язана з нашим містом та Україною загалом. Він зумів, народившись у Львові, через усе життя пронести любов до рідного краю.
Вулиця, про яку сьогодні мовиться, невелика, але може здивувати кількістю будинків, внесених до переліку пам’яток архітектури місцевого значення.
Більшість будівель на ній зведена в міжвоєнний період у стилі польського конструктивізму 1930-их років. Не буду вдаватися у тонкощі, лише подам перелік будинків – пам’яток архітектури, які заслуговують на увагу.
Будинок №1– з вежею; у будинку №3 збереглися вікна-ілюмінатори; будинки №5 і №7 сприймаються візуально як один; будинок №11 нагадує затишну віллу, а будинки №15, №17 і №25 ніби переносять нас на вулиці Лондона; будинок №27 знаний тим, що тут до 1918 року мешкали засновники польського скаутського руху Анджей та Ольга Малковські; будинок №29а зведений у1930-их роках і має на фасаді щоглу для прапора; будинок №31, «затиснутий» з обох боків, справляє враження затишної оселі.
Якщо прогулюватиметеся іншим боком вулиці, зверніть увагу на такі будинки: №2 – вілла; №16 на вулиці немає, оскільки будинок під цим номером був зруйнований під час війни (на цьому місці тепер дитячий майданчик); між №18 і №20 можна потрапити в затишний провулок, що міг би претендувати на окрему вулицю, але це лише прохід до вулиці Генерала Тарнавського; будинки №24 і №26 – також затишні вілли, а №32 – ошатний пам’ятник архітектури.
Загалом це затишна вулиця, бо не є великою транспортною артерією. На ній односторонній рух. Туристичні маршрути взагалі оминають це місце, хоча бувати тут приємно будь-якої пори року.
