Церква св. Андрія у Львові – найславніша українська базиліка

Церква св. Андрія – одна із найзнаніших та найпрекрасніших святинь Львова, що втілює не лише красу і велич оживотвореної світлом християнства європейської культури, але й дозволяє торкнутися найдавніших сторінок української історії, зануритися у світ легендарного Середньовіччя.

Довжиною 57 м при висоті 22 м – церква є не лише однією з найдавніших, але й найбільших святинь Львова.

Церква св. Андрія Первозванного – центральна споруда так званого комплексу Бернардинців (Бернардинів), до якого належать також будівля давнього католицького монастиря, колона і криниця св. Яна з Дуклі.

У давнину храм св. Андрія був головною церквою монастирської обителі монашого згромадження бернардинців (відгалуження ордену францисканців). Він був збудований у ХV ст. неподалік від Галицьких воріт – одного з в’їздів до Львова, і тривалий час виконував роль не лише християнської святині, але й фортифікаційної споруди, що захищала місто від ворожих нападів. Будувати церкву монахам дозволив тодішній львівський староста Андрій Ондровонж, на честь святого покровителя якого вдячні бернардинці і назвали свій храм. Спочатку і монастир, і церква були дерев’яними, а тому не раз зазнавали пошкоджень і руйнування.

Та на початку ХVІІ ст. розпочалося будівництво мурованого храму-базиліки, яка простояла до сьогоднішнього дня. Архітектурний проект уклав знаний львівський архітектор Павло Римлянин – будівничий Успенської церкви, яка і сьогодні залишається візитівкою Львова, та багатьох інших архітектурних перлин міста. Згодом зведення храму продовжив італієць Амвросій Прихильний, а завершив його вроцлавський зодчий Андрій Бемер. Така «багатоавторність» церкви св. Андрія стала причиною того, що храм являє собою унікальне і неперевершене поєднання кількох середньовічних архітектурних стилів: італійського ренесансу, німецького маньєризму і витонченого бароко.

Церква св. Андрія, Львів Кількаярусний фасад церкви із вибагливо вирізьбленим щитом-фронтоном роботи Амвросія Прихильного прикрашають скульптури святих – покровителів монашого ордену францисканців, а увінчують фасад фігури Христа Господа, Божої Матері з Дитятком Ісусом та св. апостолів Петра і Андрія.

У ХVІІІ ст. було завершене будівництво і прикрашання інтер’єру церкви св. Андрія, що також зберігся майже незмінним аж по сьогодні. Саме в той період були створені 16 внутрішніх церковних вівтарів: головний вівтар св. Яна з Дуклі, вівтарі Пресвятої Богородиці; Антонія Падевського; Архангела Михаїла; Розп’ятого Христа; св. Петра з Алькантари; св. Теклі; св. Андрія Первозванного; св. Йосифа Обручника; св. Івана Капістрана; св. Анни, дочки Фануїла, пророчиці; св. Франциска; св. Станіслава з образом св. Варвари; трьох Царів; св. Івона; св. Бернарда. Всі вони були прикрашені образами роботи відомих митців, позолоченими скульптурами і вишуканими архітектурними оздобами. Така кількість вівтарів говорить про небувалу популярність та відвідуваність храму, адже в період, коли за церковною традицією на одному престолі дозволялося служити лише одну Літургію в день, вона давала змогу для значно більшої кількості богослужбових відправ.

Над створенням фресок і розписом церкви, що висвітлюють життя св. Франциска Асизького, покровителя бернардинців, святого Яна з Дуклі, а також зображають постаті найвидатніших святих Христової Церкви (апостолів, євангелистів, західних та східних Отців Церкви), працював знаний живописець, монах-бернардинець Бенедикт Мазуркевич.

Церква св. Андрія, Львів У ХІХ ст. унаслідок реформування католицьких монастирів австрійським урядом монастир бернардинців перестав функціонувати, і церква св. Андрія стала парафіяльною. Із приходом до Львова радянської влади богослужбове, молитовне життя храму зовсім завмерло. На щастя, храм не був зруйнований, але через відсутність догляду дуже постраждав від вологи та плісняви.

У 1990 році церква знову відчинила свої двері для вірних. Сьогодні це святиня греко-католицького монашого згромадження Отців Василіян.

Особливою реліквією церкви св. Андрія є мощі католицького святого Яна з Дуклі, який у ХV ст. був монахом монастиря бенедектинців. Святий Ян з Дуклі – один із найшанованіших католицьких святих, покровитель Польщі й Литви, а також католицького Львова. Чернець, відомий своїм побожним і боговгодним життям, після смерті прославився великою кількістю чудес і оздоровлень, що сталися завдяки молитві до нього.

Яна з Дуклі поховали спочатку на монастирському цвинтарі біля церкви, однак, за легендою, на місці поховання незабаром почало бити цілюще джерело, над яким збудували криницю і кам’яну ротонду. Мощі ж святого перенесли до храму, де вони зберігається до сьогодні. На честь блаженного Яна з Дуклі біля церкви була збудована також колона з фігурою святого, що, як і криниця, збереглася до сьогоднішнього дня.

Ще однією шанованою святинею церкви св. Андрія є чудотворний образ Матері Божої Страждальної, відомий також під назвою Деревнянська Богородиця. Ця ікона свого часу була святинею василіанського монастиря у Жовкві.

У 1948 р. чернець-василіанин Антоній Масюк перевіз її до Крехова, а пізніше врятував від рук атеїстів (витягнув з вогню, коли ті спалювали реліквії Крехівського монастиря) і переховував упродовж 40 років. Перше чудо перед іконою Страждальної Матері Божої сталося в 1786 році у с. Деревня на Жовківщині, коли прозрів п’ятирічний хлопчик, який був сліпим від народження. Це сталося на свято Успіння Пресвятої Богородиці, коли після багаторічних молитов-благань батьків хлопчик раптом вигукнув: «Яка гарна Мати Божа!». У часи ж комуністичного лихоліття якось на свято Благовіщення через молитву перед іконою була оздоровлена від невиліковної хвороби донька місцевого атеїста.

27 червня 2001 р. Святіший Отець Іван Павло II під час своєї Архиєрейської Святої Літургії у Львові 27 червня 2001 р. коронував Деревнянську чудотворну ікону Матері Божої. Сьогодні до образу горнуться тисячі побожних людей з молитвами-благаннями і молитвами-подяками за ласки Пресвятої Богородиці, які сходять на всіх, хто з вірою і надією приходить до Неї. 11 грудня 2010 р. храм святого Андрія збагатився ще однією реліквією – мощами свого духовного покровителя апостола Андрія Первозванного, які привіз із Рима єпископ Іриней (Білик), канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре у Ватикані.

Церква св. Андрія у Львові зберігає пам’ять про визначних діячів української історії, культури та Церкви. Тут, зокрема, відбулася урочистість Першого Святого Причастя для Романа Шептицького – майбутнього Митрополита УГКЦ Андрея.

Джерело: pilgrimage.in.ua