На Сихів курсуватимуть дев’ять трамваїв “Електрон”
От рідко так бува. Взагалі не бува. Ніколи. Бо то одиничний випадок. Винятковий. Як відкриття пам’ятнику Міцкевичу. Як закопування Полтви в колектор. Як Коперніківське розуміння, що Земля обертається навколо Сонця.
Прокинувся з почуттям історичності. Я досі живий і буду свідком пуску трамваю на Сихів. Нині. Практично січас. Трамвай. На Сихів. Це як люди на Марсі. Як перший шотик «зеленого мексиканця». Як запах незайманки.
Шнурки напрасовані, чисті шкарпетки, батарея фотіка заряджається… Ще поголюся, помию голову і юш. Пішов би до сповіді, та хто ж мене прийме з тим міхом гріхів за плечима.
Франц Йосиф встав з могили і вже чалапає з Відня на площу Соборну. Правда, він не знає, де той Сихів, але зацінив значущість моменту і штивно встане до знимки.
Думаю, що на кождій зупинці гратимуть оркестри народної музики в киптариках і крисанях, матері підноситимуть міському голові немовлят для благословення, всечесні владики освячуватимуть кождий сантиметр колії, а майстерня чоколяди відлиє памнятник першому пасажиру, який ступив на благословенну сихівську землю просто з трамваю.
Я трепетно чекаю на цю подію. Я хочу, щоб на моєму надгробку написали: «Він їхав в першому трамваї на Сихів». Це виправдає моє нице існування в цьому світі. На брамі в царство Боже я покажу святому Петру трамвайний квиток, і він сам проведе мені екскурсію Раєм. І буде завстидженим, бо він ніколи не їхав трамваєм на Сихів.
Заздріть мені, люди. Я дожив до трамваю на Сихів. Я ще теплий. І нині їхатиму ним в країну щастя, тепла і сонцесяйності. Тепер я знаю – призначення людини – хоч раз переїхатись трамваєм на Сихів. І нехай весь світ зачекає.
Файнючого раночку, посполиті. Усі – на трамвай! Не забувайте компастувати бльочки!
Богдан Волошин, zik.ua
Підтримайте проект на Patreon
