Давненько ми з вами не бесідували про секс, особливо про секс в Галичині. Авжеж, я не покинув своїх спроб відшукати ще щось цікавеньке. Розшуки вивели мене на чудові жіночі іграшки, які завуальовано слугували для масажу.
«Масаж пацієнтів аж до оргазму був ключовим елементом медичної практики, звичайно, не для всіх, але для деяких лікарів у західному світі», – стверджувала Рейчел Мейнс, котра є єдиним у світі авторитетом з історії вібраторів і автор книги «Технологія оргазму. Істерія, вібратор і сексуальне задоволення жінок» (2001). Вона пише, що так було ще з часів Гіппократа і аж до 1920-х років. Механізація масажу значно збільшила кількість пацієнтів, яких лікар міг оглянути за один день, а підвищення ефективності медичного оргазму призвело до збільшення доходів. Лікарі отримали інструменти для механізації цієї практики.
Вона також пише, що «істерію лікували масажами клітора. І вібратор був винайдений з цією ж метою». Важливо, що ця терапія не викликала жодних заперечень.
Як і щодо більшості новаторських відкриттів, зараз важко сказати, хто насправді був батьком сучасного вібратора. На початку 18 ст. у Франції створили загадковий пристрій під назвою «Tremaussoir». Це був механічний вібратор, але невідомо, як він працював і як виглядав. Набагато більше інформації збереглося про «Маніпулятор», який працював від парової машини і був розроблений американцем Джорджем Тейлором. Ця не дуже зручна машина надійшла в продаж у 1869 р. Але заки вона набула популярності, то вже застаріла. Джозеф Мортімер Ґранвілл запатентував на початку 1880-х років електричний вібратор – «Перкатор».
У 1900 р. на ринку вже були доступні десятки інших моделей, оснащених змінними наконечниками («вібратодами») найхимерніших форм. Більше десятка з них були представлені на Всесвітній виставці в Парижі того ж року. Асортимент, призначений для фахівців, швидко поповнився дешевими вібраторами для всіх – без допомоги лікаря чи додаткових витрат. «Кількість і сила рухів руками вкрай обмежені. А тим часом ідеально адаптований американський вібратор працює вічно», – наголошувалося в одній рекламі, опублікованій в США 1906 р. «Вібрація – це життя. Чарівною силою він відкине ваші роки. Кожен нерв, кожен волосок вашого тіла тремтітимуть від сили власних пробуджених сил. При всій своїй чарівності запульсує наново радість молодечих сил», – голосила інша американська реклама.
Вся лінійка саморобних вібраторів навіть потрапила до каталогу «Sears» – одного з найвідоміших торгових бюлетенів у світі. Під заголовком «Допомога, яку оцінить кожна жінка» рекламувалася справжня зірка прогресу: кухонний комбайн, який одночасно є міксером, блендером, подрібнювачем і… вібратором.
Реклами вібраторів у галицькій пресі не бракувало, хоч і не була вона така поетична, як американська: «Кому не допомогли найпопулярніші та найдорожчі мазі для шкіри, від випадання волосся і ревматизму тощо, звертайтеся по апарат “КАЛО-ВІБРАТОР”» – повідомляла реклама 1909 р. А через п’ять років краківська компанія Sporn & Spółka розхвалила свій гідроапарат: «!!! ВІБРАТОР!!! який можна урухомити струменем води з-під крана, є одним з найідеальніших і найкращих косметичних засобів, оскільки чудово діє на весь організм, зцілює його від різних захворювань, таких як нервові недуги, болі голови тощо. Особливо добре він відновлює молодий і красивий колір обличчя, роблячи все тіло пружним і здоровим».
Тут ви, звісно, помахаєте мені пальчиком: та це не ті вібратори, які вібратори, а це вібратори для масажу!
Так і є. А ви що хотіли? Щоб та давня цнотлива преса відверто писала, для чого ще такий пристрій надається? Звісно, що вібратори були, і їх широко рекламували, але… не для інтимних послух, а для масажу шкіри. Ніхто навіть не пробував натякнути зрозуміліше, що вібратор можна застосувати якось інакше. Але та езопівська мова реклами зрозуміла була будь-якій жінці. Вони купували апарат для оргазму, а не для того, щоб масувати собі шию.
Однак ця реклама вібраторів дожила лише до Першої світової, а відтак зникла, щоб вигулькнути аж у 1960-х роках, і то за межами соцтабору. У 1920-х їх уже не рекламували і не продавали. Ба більше, зникли вони через скандал, який викликали ранні порнографічні фільми, де порноактриси доводили себе до оргазму саме за допомогою отаких вібраторів «для масажу». Кожен обурений чоловік відразу асоціював побачений на екрані пристрій з найкращим другом своєї дружини і категорично жадав його позбутися. Пристрій для масажу викликав неабиякі ревнощі.
Та зазирнімо в Галичину. Тішуся, що й ми не пасли задніх і у нас був свій пророк у пустелі: доктор Зиґмунт Ашкеназі видав 1892 року у Львові книжечку «Leczenie ruchowe i mięsienie» («Моторотерапія і масаж») – посібник із мистецтва тогочасного масажу з використанням механічних вібраторів. Досліджуючи таємниці вібрації, він подорожував Європою і дослідив вібратори різних фірм.
Описи та гравюри не демонструють нам, звісно, нічого аж такого, бо все має бути в межах здорової цноти, але ці описи не залишають жодних сумнівів – це ті самі інструменти, про які пише Рейчел Мейнс у своїй книжці.
Ашкеназі акцентував увагу насамперед на новому винаході якогось Лідбека і, мабуть, не забездурно. «Цей вібратор – ідеальна мрія для кожного клієнта. У той час, як “Vibrofix” споживала купу електроенергії, запатентований в Австро-Угорщині “вібратор” Лідбека – пристрій з корбою, яку лише треба крутити».
Правда, його простота була позірна, бо далі Ашкеназі згадує про шухлядки на пружинах, закручування гвинтів при «терті чи деренчанні» та напування машини час від часу «мастилом з лійки». А крутити корбою теж було непростим завданням.
Справжні ускладнення починалися з підбору насадок. Їх було аж дванадцять. Деякі можна було зібрати разом і змонтувати по дві або три водночас. Ашкеназі на кількох десятках сторінок описав їхні функції. Тут йшла мова про масаж чола, м’язів рук, живота, очодолів та грудної клітини. І чітко вказано, що «Вібратор» зовсім не надається для мастурбації.
А якщо так, то навіщо це уточнювати? А-а, це для того, щоб кожна жінка, прочитавши, нарешті здогадалася: то от для чого ще можна використати цю чудову незамінну річ!
Правду кажучи, інформація про вібраційне лікування зморшок чи ревматизму не була формою камуфляжу. В епоху, коли тогочасна медицина тільки починала розвиватися, існував цілий ряд альтернативних методів лікування: сонцем, радіацією, свіжим повітрям і, нарешті, вібраціями. Тодішні фахівці щиро вірили, що масаж відновлює клітини. Але як це пов’язано з масажем клітора? Ніяк. Цим займалася досить невелика група лікарів і шахраїв.
Станіслав Куркевич, лікар-дивак початку ХХ сторіччя, про якого я вже писав раніше, на семистах сторінках своєї праці про секс стверджував, що масажисти давно вже займаються тим, що масажують жінкам статеві органи.
Тим часом письменниця Ірена Кшивіцька (1899–1994), яка хоч і вийшла заміж, але проповідувала вільний секс, розповіла, як наприкінці 1920-х років дізналася, що таке лікування депресії в санаторії в Отвоцьку. «Будинок був акустичний, тож я почула, як лікар почав обхід. Я чула кроки, голоси, скрип ліжка в тій чи іншій кімнаті, зітхання, тихі стогони, словом, усе, що свідчило, який він невтомний, гідний захоплення і жодним чином не нехтує пацієнтами». Йшлося про головного лікаря, видатного кардіолога професора Єжи Якубовського.
Зигмунт Ашкеназі не полінувався ще раз натякнути особливо нездогадливим жінкам, що навіть масажуючи вібратором стегна, потрібно завжди уникати внутрішніх боків. Виходити «за межі центральної лінії» було заборонено, «щоб уникнути надмірного роздратування репродуктивних органів». Таким чином львівський лікар давав зрозуміти про зв’язок між вібрацією та сексуальним збудженням.
Джозеф Мортімер Гранвіль теж здогадувався, куди заведе жіноча фантазія його винахід, і теж в одній зі своїх книг рішуче підкреслив, що не винайшов «”Перкатор” з метою масажу клітора і ніколи не лікував жодну жінку вібрацією». Він знав, що подібні дії мають місце, але рішуче засуджував їх. Інші піонери вібраційної медицини робили те ж саме.
Але жінки не були дурні і використовували ті вібратори, як кому заманулося.
10.11.2021
Джерело: Збруч.
Підтримайте проект на Patreon
