Вже другий рік в Україні діє інститут мовного омбудсмена – уповноваженого із захисту державної мови. Проте ще задовго до появи в Україні такої інституції львівський програміст Святослав Літинський виконував роботу мовного омбудсмена: звертав увагу на товари, де не було маркування українською мовою, вимагав скасування статусыв регіональної мови, долучився до створення мовного закону.
Захищати українську мову в Україні Святослав Літинський почав у 2004 році, після Помаранчевої революції. Саме тоді з’явилися заклики не купувати товари, які виробляються в Росії. Активіст заходив в магазин і звертав увагу, що чи не на всіх товарах були написи російською, хоча вони вироблялися в Україні. Розрізнити товари українського та російського виробництва можна було тільки за штрих-кодом. Але не всі покупці обтяжували себе такою перевіркою.
«Тоді я для себе визначив інше правило: не буду купувати товари, які не мають українського напису», – згадує Святослав Літинський.
Але він був одним з мільйона споживачів. І такі дії залишалися непомітними для інших. Проте однодумці з’явилися аж у 2012 році. Тоді вже активно розвивалися соцмережі. І у фейсбуці створили групу «И так поймут». Активістові спочатку не сподобалася назва. Але уважніше прочитавши, він зрозумів що тут зібралися люди, які хочуть в Україні мати право отримати товар чи послугу українською мовою.
Україномовні пралки
Саме тоді в Україні ухвалили «закон Ківалова-Колісніченка» (Закон «Про засади державної мовної політики» передбачав впровадження регіональних мов, переважно – російської, у роботі місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, у державних і комунальних навчальних закладах та у інших сферах суспільного життя. У 2018 році цей закон було визнано неконституційним).
«Але в цьому законі був позитив – вимога про маркування українською. І мені вдалося цю статтю закону використати у суді. Тоді я зрозумів, що судовий напрямок у боротьбі за українську мову є перспективним. Адже ти отримуєш конкретний результат, сам добиваєшся справедливості та показуєш людям, що у таких питаннях суперечки можна вигравати законно. Не треба нікому бити писка, не потрібно влаштовувати акцій протесту», – каже активіст.
Першим судовим позовом став позов до компанії «Самсунг Електронікс Україна». Тоді родина Святослава купила пральну машинку через інтернет-магазин. Коли її привезли та розпакували, то виявилося, що на панелі написи іноземною мовою. Продавець на зауваження покупця відповів, що виправити нічого не може. То ж Літинський повернув цю пралку, отримав за неї гроші та звернувся до суду.
«Суд тривав протягом року. Зрештою, виявилося, що компанія «Самсунг Електронікс Україна» не відповідає за компанію «Самсунг». Але в процесі вдалося з’ясувати, що за тією самою адресою і за тим самим номером телефону існує компанія «Самсунг Електронікс Україна Компані». То ж я подав позов на них. Що мене здивувало, що всі в суді брешуть. Я ніколи, доки не потрапив до суду, не думав, що так можна брехати в очі з таким впевненим виглядом», – говорить захисник української мови.
Суд тоді визнав, що права позивача відновлені, оскільки гроші йому повернули. Але окремим абзацом зазначив, що відсутність української мови є порушенням закону. Компанія «Самсунг» дослухалася до цього і за деякий час почала ввозити в Україну машинки з виключно українським маркуванням.
Потім активіст звернувся до компанії «Занусі», яка виробляла свою продукцію в Івано-Франківську, але не маркувала її українською мовою.
Отож, тепер українці можуть придбати пральні машинки з українським маркуванням. А у 2012 році таких пралок на ринку України не було.
Всього протягом цих років Святослав Літинський 50 разів звертався до суду з вимогою змусити виробників, які збувають свій товар в Україні, маркувати його українською мовою. Але суд – це вже крайній крок. Більшість виробників надавали відповідь відразу на звернення активіста. Дехто відповідав, що потребує деякого часу, аби українізувати свою продукцію. І через обумовлений строк таки дотримувався своєї обіцянки.
Неукраїнізоване авто призводить до стресу
На думку активіста, боротьба за українську мову в Україні є дуже важливою.
«Я бачив опитування 2001 року. І 95 відсотків тих території, де мешканці вважали своєю рідною мовою не українську, зараз є окупованими. А мовний кордон тих, де таких було 50 відсотків, зараз збігається з кордоном завойованих територій», – зауважив він.
Щоправда, на початках боротися за українську мову було важко. Не всі виробники бажали витрачати кошти на українізацію свого товару. До моменту, коли набув чинності Мовний закон 16 липня 2019 року, вимоги щодо надання послуг чи інформації української мови не було. Було тільки рішення Вищого Спеціалізованого суду про те, що надання інформації іноземними мовами вважається ненаданням інформації. Також було що споживач має право отримати інформацію про товар. Тому виробники пропонували українцям вивчити на пам’ять позначки іноземною мовою.
Хоча було й таке, що суд відмовляв активісту. До прикладу, інформація на панелі авто «Фольцваген» не була українізованою. Захисники української мови змушені були провести мовну експертизу, яка показала, що надання інформації іноземною мовою сповільнює сприйняття цієї інформації, що є небезпечно. Також отримали висновок психіатрів про те, що надання інформації іноземною мовою та постійне ігнорування законодавства спричинює стреси, а стресована людина за кермом – це небезпечно.
«Суд не пристав на нашу користь, але дуже багато людей нас підтримало, був суспільний резонанс. І навіть вигравши цей суд, компанія «Фольцваген» оголосила, що таки будуть українізувати панелі у своїх авто», – розповідає Святослав Літинський.
Так, потроху, в Україні почали з’являтися автомобілі з інформацією українською мовою.
Згодом цей досвід активіст вклав у розробку мовного закону, яким ми послуговуємося з 16 липня 2019 року.
Забігаючи наперед, захисник української мови каже, що з літа 2022 року товари, в яких є програмний інтерфейс, він повинен бути в тому числі й українською мовою. А якщо такого нема, то цей товар вважатиметься таким, що має недолік.
«А виправлення недоліку може коштувати продавцю один відсоток вартості в день. Теоретично можливі позови з наступного літа, що купив автомобіль, попросив виправити недолік. Вони протягом ста днів виправили і зобов’язані повернути сто відсотків ціни», – передбачає Літинський.
Всі судові витрати активіст оплачує сам. Каже, що його фах програміста дозволяє виділяти деякі кошти з власного бюджету на таку діяльність. Хоча, за виграні позови держава повертає судові внески. Всього за 50 справ він виклав приблизно 200 тисяч гривень.
Регіональні мови скасовують неохоче
Також досі Святослав Літинський бореться з наслідками вищезгаданого «закону Ківалова-Колісніченка», який вводив регіональні мови. Проте міські та обласні ради, які ухвалювали дію у своєму регіоні регіональної мови, повинні б були скасувати їх. Якщо це не зроблено, то змусити скасувати незаконне рішення повинна прокуратура. Але і обласні прокуратури не поспішають виконувати свої обов’язки.
«Я звертаюся, до прикладу, у Харківську міську раду з проханням скасувати рішення про застосування російської мови. Вони ігнорують моє звернення. Я звертаюся до суду і суд зобов’язує міську раду дати відповідь. Вона подає апеляцію, програє і надсилає мені відповідь: не будемо скасовувати. Я ту відповідь скеровую в прокуратуру. Там мене знов ігнорують. Я звертаюся до суду з проханням змусити прокуратуру надати мені відповідь. Після судових тяганин прокуратура відповідає, що не змушуватиме скасовувати російську мову. Я знову звертаюся до суду. Знову починаються суди, які прокуратура програє. І подає касацію. А касація їм відповідає: виконуйте рішення суду. І аж тоді прокуратура звертається до суду з вимогою до міської ради скасувати статус регіональної мови. І виграє справу», – розповідає активіст як йому доводиться змушувати державні органи послуговуватися українською мовою в Україні.
Зараз, за словами Літинського, цю роботу продовжує виконувати мовний омбудсмен Тарас Кремень.
Активіст переконаний, що такої доброї ситуації з захистом української мови за всі часи Незалежності ще ніколи не було. Вона – не ідеальна, але все одно – добра.
