Територія комплексу собору Святого Юрія у Львові є, безумовно, місцем визначним та унікальним. Проте, сьогодні, більшість з нас забуває, що поряд із основними пам’ятками – собором та резиденцією митрополитів, поволі йдуть у забуття ровесники храму, невід’ємні складові комплексу, наприклад, унікальні сади святоюрської гори…
Навколишня територія садів – була у початкових планах творця святоюрського комплексу архітектора Бернарда Меретина. Заплановано було не тільки саму споруду собору, але й його інтер’єри, декор та навколишню територію садів, як основну окрасу місцини.
Вже у 1762-1771 роках, по смерті Меретина, було розбито перший декоративний сад на терасах гори, утриманих потужними підпірними стінами. Кожна з терас протрактована гафтованими квітковими партерами з витонченими візерунчастими заповненнями квадрів, лабіринтом, боскетними кабінетами…
Проект втілювався з урахуванням височини (321 м над рівнем моря), природнього ландшафту місцевості, потічка, що пересох у XIX сторіччі, тутешньої рослинності…
План мав головну вісь, що об’єднувала ансамбль барокових садів при митрополичих палатах та кафедрального собору на Святоюрській горі. Вона починається від тераси вхідного порталу собору, орієнтованого зі сходу на захід і через величний відкритий “вестибюльний” простір соборної площі – курйоли, який можна оглянути, піднявшись на вхідну терасу парадними сходами, продовжується в східному напрямку до західного головного входу митрополичого палацу.
Здавна Святоюрська гора поросла буковим ліском, тут росли смереки, граби, ясени, та липи, це добре проглядається на старих світлинах. Упродовж трьох сторіч існування сад не раз змінював вигляд , з регулярного терасового саду він поступово ставав пейзажним…
Із початком XX сторіччя на цих схилах було розплановано та висаджено ще й фруктовий сад, що регулярно доглядався. У 1933 році сад було обнесено новою металевою огорожею.
По закінченні II Світової війни вигляд саду значно змінився через розташування тут радіопередаючих веж-глушилок, дві з яких було демонтовано у останні десятиріччя…
Євгеній ІПАТОВ Джерело
Підтримайте проект на Patreon