Стрийський парк (до Другої світової – Парк Яна Кілінського) площею понад 50 гектарів розташований у південній частині Львова, між вулицею Стрийською і верхньою частиною Франка, на узгір’ях, з яких бере початок потік Сорока. Його створив інспектор міських плантацій Арнольд Рерінг (1840-1913) за мотивами романтичних паркових композицій та поширеного в XIX столітті історизму в архітектурі. Свого часу цей парк був одним із найвишуканіших не тільки в Галичині, але й у цілій Європі. Не дивно, що його вважають чи не найкращим серед проєктів Рерінга.
Згадуючи минуле цієї території, історик Іван Крип’якевич писав:
Ця околиця з давніх часів складалася з піщаних видм (дюн) і крутих ярів та долинок. Між вулицями Стрийською і Парковою (нижче пам’ятника Яну Кілінському) було кладовище, закрите у 1823. Вище, на узгір’ї, стояв австрійський форт.
У 1863 році Арнольд Рерінг розробив проєкт «старого» Стрийського цвинтаря за ескізами Кароля Бауера, що зберігається у приватній колекції. Згідно з цим проєктом, цвинтар поділявся на сім полів і мав два входи: один – з боку вулиці Стрийської, другий – з боку сучасної вулиці Паркової. Від входу з боку Стрийської алея цвинтаря вела до невеликого рондо. На проєкті цвинтаря були вказані основні алеї та зелені насадження.
Планувальна вісь парку проходить уздовж ерозійної долини, якою колись протікав потічок Сорока, саме тут проклали головну алею, від якої схилами піднімаються хвилясті доріжки до верхньої тераси. Це типовий міський парк доби позитивізму та «наукового» історизму. Стежки та алеї (окрім верхньої тераси) в плані мають іррегулярний рисунок – у відповідності з естетикою англійського парку. Важливим композиційним елементом є також ставок. Парк поєднує ознаки pleasure garden з певними рисами дендрологічного парку. Мальовничий рисунок стежок та газонів переважає у глибині паркового масиву, а поблизу будівель план набуває регулярної «французької» структури. План верхньої тераси базувався на моделі бароково-класицистичного парку. Партерові клумби і квітники, фонтани та будівлі, споруджені вздовж головної алеї, проєктувалися з орієнтацією на зразки архітектури Веаuх-Arts (плани Гетьманських валів після 1888 та нижня частини Єзуїтського саду також були орієнтовані на цю академічну традицію).
Парк Кілінського у Львові. Квітники навколо пам’ятника Яну Кілінському, 1907-1910 рр., фот. uma.lvivcenter.org
Стрийський парк закладали у 1872-1876 роках з ініціативи міського радника Нємчинського на площі 30 гектарів, але у 1888-му ґміна, з ініціативи президента міста Вацлава Домбровського, докупила ще 17 гектарів для міського «Corso» і Загальної Крайової виставки.
У 1877 році Рерінг виконав проєкт розпланування парку, врахувавши природні властивості ландшафту цієї частини міста, що дало можливість створити один із найгарніших парків тогочасної Європи. З 1887-го закипіла робота: пагорби засаджували рідкісними видами кущів і дерев, розбивали алеї, планували галявини та партерні газони. Відповідно до планів Рерінга висадили 40 000 дерев.
За інформацією Михайла Ковальчука, станом на середину 1890-х на терені парку росли «червоні й яворові клени, каштани, вільхи, берези, плакучі буки, дуби, платани, акації, липи, сосни різних видів, смереки, ялівець, тиси, модрини, американські сосни й різні кущі». Дотепер у парку росте багато рідкісних екзотичних порід, батьківщина яких – Середземномор’я, Північна Америка, Далекий Схід, Середня Азія. Рослини вражають своєю формою крон – кулястою, плакучою, пірамідальною та забарвленням листя – золотистим, пурпуровим, вишневим, бронзовим, сріблястим.
Арнольд Рерінг створив мальовничий ставок неподалік від головного входу (вода подавалася з джерела, розташованого у верхній частині парку), а також теплицю й будинок садівника. Згодом тут постали об’єкти, що надавали місцині романтичного настрою: штучні руїни замку, водяна вежа, фонтани, клумби, альтанки, декоративні елементи тощо.
Окрім самого парку Рерінг заклав і навколишні сади віллової забудови, які потім особливо добре проглядалися з підвісної дороги.
Парк Кілінського у Львові, 1895-1900 рр. Первісний вигляд хвилястих доріжок, фот. uma.lvivcenter.org
Протягом 1892 – 1894 років відбулося розширення меж парку (верхня частина парку) та пристосування його для проведення Загальної Крайової виставки у Львові (виставка досягнень краю – ред.). Якщо план нижньої тераси базувався на принципах живописного ландшафтного парку, то його верхня тераса має регулярну структуру.
Перший ситуаційний план Крайової виставки у 1892 році розробили Арнольд Рерінг та Юліуш Гохберґер, а Юліан Захаревич вніс свої зміни та доповнення. На території парку спорудили понад сотню павільйонів у різних історичних стилях. Авторами цих проєктів були Францішек Сковрон – головний архітектор виставки, а також Юліан Захаревич, Юліуш Гохберґер, Зиґмунт Ґорґолевський та інші відомі архітектори львівської школи. Рерінг перетворив територію виставки на чудовий квітник. Окрім того, він тісно співпрацював з електроінженерами Франтішеком Кржижиком та Франтішеком Яндуреком під час монтажу освітлення виставкової території та побудови електричного підіймача.
Серед головних об’єктів виставки була Рацлавицька панорама – мистецький твір, що зображав одну з кульмінаційних битв армії генерала Тадеуша Костюшка. Голова Виконавчого комітету виставки Здзіслав Мархвіцький вважав:
Рацлавиці мають бути серцем виставки, надаючи їй загальнопольський характер, і що вони справлять спасенний вплив на наш народ, воскрешаючи ціле століття.
Натомість головний інженер виставки Юзеф Лубенський твердив, що «серцем» виставки є Промисловий павільйон. Отже цілі у реалізаторів цього масштабного проєкту були різні: демонстрація та підтримка економічного розвитку краю й культурно-історичний наратив. Участь українців у виставці була досить скромна, але поза нею залишилася й спільнота, яка тоді становила третину населення міста – євреї…
Цікаво, що у верхній частині парку був штучний став, а ще маловідомий невеликий фонтан зі статуєю крилатої богині Ніки, який стояв перед будинком Рацлавицької панорами.
Регулярний партер перед Промисловим павільйоном Крайової виставки (арх. Ф. Сковрон). А. Рерінг перетворив територію виставки на чудовий квітник, 1894 рік, фот. суспільне надбання
Відкриття парку відбулось водночас із відкриттям Крайової виставки – у 1894 році. За успішну працю над реалізацією проєкту Загальної крайової виставки Арнольд Рерінг одержав «Золотий хрест заслуги з короною (Франца Йосифа)».
Князь Адам Сапіга наголошував на тому, що виставка стала великим здобутком і для поляків, і для українців, додала усім віри у власні сили, зміцнила дух і принесла Львову велику славу. Водночас цей галицький польський політик звернувся до українського народу, наголосивши, що виставка продемонструвала польсько-українське порозуміння у великій справі розбудови краю. Він твердив, що з таким порозумінням можна сміливо йти до спільної мети.
Львівська газета «Kurjer Lwowski» так писала про позитивні ефекти виставки:
Песимісти забралися зі Львова, втекли перед електричною колією, перед електричним світлом, перед тим усім, що виставка породила.
Підсумовуючи свій візит до Львова та висловлюючи враження від дійства, австро-угорський цісар Франц Йосип І сказав:
Мене охопила цілковита радість за ті всебічні досягнення, що їх здобув мій край у галузях творчості, розвитку шкільництва і мистецтва. Спільна праця обох народів дає мені велику надію на те, що економічний добробут людей зріс і надалі зростатиме.
Після грандіозної виставки у парку регулярно відбувались різноманітні події. Як наприклад: Загальна виставка польського мистецтва (1910), Перша виставка архітектури (1910), Ювілейна виставка до 50-ої річниці повстання 1863-1864 років (1914), Австрійська військова виставка (1916), Східні торги (1921-1939), Виставка «Фотографії краєвидів Польщі» (1926), виставки окремих художників, скульпторів, різні урочисті міські події тощо.
Павільйон міста Львова на Крайовій виставці – це розкішна вілла у стилі німецького ренесансу із пишно оздобленим фасадом (арх. Ю. Гохберґера та К. Бубліка), фот. lia.lvivcenter.org
Цікаво переглянути стару львівську пресу, де чимало згадок про Стрийський парк. Скажімо газета «Діло» від 25.07.1924 писала:
Стрийський парк поділений природньо на три полоси еротичну, ліричну і трагічну.
А от газета «Вільна Україна», орган окупаційної радянської влади, в числі від 14.06.1940 повідомляла таке:
До приходу Червоної Армії в парках Львова відпочивала польська шляхта, панство. Тепер парки належать трудящим. Парки стали найулюбленішим місцем відпочинку. Навряд чи є багато таких міст на Україні, які б мали такі прекрасні парки, сади, як має Львів (206 га парків). Треба тільки прикласти зусилля і перетворити парки в справжні центри культури і відпочинку трудящих міста.
Згадано про парк і в газеті «Львівські вісті» (10.06.1942), що видавалася за німецької окупації: «Стрийський парк – це один з найкращих парків Европи».
Казковий Стрийський парк у графіці Тетяни Казанцевої (2018). Усі ці будівлі були в парку під час Крайової виставки у Львові в 1894 році.
У радянський час Палац мистецтв та приміщення Рацлавицької панорами перетворили у спорткомплекс Політехніки, а на базі залізниці, яка працювала для потреб парку, створили дитячу залізну дорогу. Вже у 1976 році водонапірну вежу пристосували під бар-ресторан. На жаль, під час цієї реконструкції знищили мідний клепаний бак. Споруду відносно недавно внесли у перелік пам’яток архітектури, а вона могла би ще слугувати пам’яткою історії львівського водогону, яких у місті збереглося дуже мало. Підприємство «Львівводоканал» планувало створити тут свій музей.
Варто згадати, що на залишках павільйонів зі Східних торгів створили кінотеатр, бібліотеку, торгівельну палату, спортивний зал, а деякі будинки перетворили на склади.
На честь Арнольда Рерінга у Стрийському парку, поруч із джерелом, є пам’ятна таблиця з написом польською мовою: «Pamięci Arnolda Röhringa. Twórcy ogrodów lwowskich» (її відреставрували у 2016 році). Свого часу у Львові були плани встановити поряд із пам’ятною таблицею погруддя Рерінга, та цю ідею не реалізували. До 1947 року поряд із парком пролягала вулиця Арнольда Рерінга, але «дивним чином» вона зникла з мапи Львова.
Нині Стрийський парк – це пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення, де відбулись значні реконструкції, але залишилось планування основних зон та більшості доріжок та, що важливо, збереглося різноманіття екзотичних дерев з різних країн світу.
Парк – живий організм, тому змінюється з кожним роком, а іноді навіть дуже суттєво через негоду. Хотілося б, аби ця перлина Львова зберігалася якомога довше, а це означає, що піклуватися ним передусім мусить влада міста та його мешканці. При цьому важливо дотримуватись первісного авторського проєкту, а також грамотно дбати про старі рослини й відновлювати втрачені. Можливо колись варто відновити конфігурацію тих доріжок, які в минулому «випрямили», аби покращити транзитну зону парку, порушивши при цьому первинну концепцію автора. Річ у тім, що згідно задуму Рерінга, його парк не для того, аби швиденько через нього пробігтися, а для того, щоб насолоджуватися кожним кроком, милуватися різноманітними ракурсами та горизонтами.
Зрештою треба покласти край занепадові штучних руїн замку, відновити великий фонтан та інше…
Автор: Сергій Лєонов, culture.pl
Основні джерела:
Сулим Б., Феномен Крайової виставки в Галичині 1894 року, 2007;
Кучерявий В., Сади і парки Львова, 2008;
Архітектура Львова, с.372-373, 2008;
Ігор Жук, Вул. Стрийська – Стрийський парк, 2012,
https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/park-stryiskyi/
Харчук Х., Ґранкін П., Водогін міста Львова, 2015;
Головата Р., Загальна крайова виставка Галичини. Як готували
https://lia.lvivcenter.org/uk/storymaps/exhibition-before/
Головата Р., Загальна крайова виставка Галичини. Як відвідували
https://lia.lvivcenter.org/uk/storymaps/exhibition-after/
