Жоден захід в цей день не мав права початися і відбуватися без привітання воїнів 80-ки. Всі учасники джаз-фестивалю, Всі гості днів Канади у Львові, Всі учасники ІТ-форуму, та інших подій мали б бути о 11.00 на привітанні воїнів. Тоді б і їм було зрозуміліше, яке значення вони мають для збереження миру у Європі і світі.
Про це на своїй Фейсбук-сторінці написала співачка та громадська активістка Софія Федина, пише ZIK. Вона розмістила два пости, які доповнюють один одного:
«А я здається зрозуміла, що ж пішло не так із зустріччю 80-ки у Львові, і чому було мало людей. Просто всі акценти були поставлені неправильно, і це мало б нас заставити дуже задуматися.
Бійці 80 ОДШБ боронили наше право жити, жити в мирі, і взагалі бути. Отже, всі заходи у Львові відбуваються зокрема і завдяки їм. І жоден захід не мав права в цей день відбуватися і початися без привітання воїнів 80-ки. Всі учасники джаз-фестивалю, Всі гості днів Канади у Львові, Всі учасники ІТ-форуму, та інших заходів мали б бути о 11.00 на привітанні воїнів. Тоді б і їм було зрозуміліше, яке значення наші воїни мають для збереження миру у Європі і світі.
А ще мали б бути учасники всіх дитячих таборів, які зараз проводяться у Львові, представники всіх дипломатичних установ, усі міжнародні делегації з центру миротворчості….
Місто Львів мало б це організувати, щоб показати усім, кому ми завдячуємо життям!
Ну і інформаційна кампанія була повністю провалена….
Питання, хто розставляв акценти і кого ми не маємо допустити до дій наступного разу?», – написала Софія Федина 2 липня.
А сьогодні зранку вона розмістила продовження своїх роздумів на тему ставлення Львова, влади і громади до війни та воїнів, які захищають мир та свободу кожного з нас:
«У продовження мого вчорашнього посту про зустріч 80-ки. Так виглядає, що більшість не зрозуміли суті питання, обмежившись поверхневим прйшо-не прийшов, почув-не почув, поважає-не поважає. Корінь проблеми набагато глибше.
Основна маса людей – це субстанція, з якою треба постійно працювати. Від того і залежить, наскільки ці люди будуть готові чути, розуміти, сприймати і реагувати. Треба допомагати визначати пріоритети, ставити маркери та акценти, треба визначати дороговкази. Систематично, а не від часу до часу. (і точно не в останні два з половиною вихідні дні перед заходом) Має створюватися середовище, в якому громада еволюціонуватиме. Теоретично це має робити влада, держава, керівництво, інтелігенція (еліта). Практично у Львові це питання винесене на маргінес.
Львів себе позиціонує саме патріотичним, культурним і прогресивним містом. Тому, на мою думку саме тут мало б формуватися і розвиватися середовище активного і дієвого патріотизму, яке б накладало відбиток на кожен захід, кожну зустріч. В реаліях війни, маркер поваги до війська і допомоги йому мав би бути питанням найвищої честі для кожного мешканця і гостя Львова.
Проте на разі Львів отримав іншу долю: низькопробний туризм, якому не цікава культурна цінність міста, маса конвеєрних фестивалів, які переважно вганяють в повний анабіоз, агресивно змосковщений контекст, і маса ширпотребу. Звісно, що говорити про честь, гідність і звитягу наших захисників в таких реаліях просто недолуго і по-дурному.
То ж суботу ми просто отримали результат неправильної розстановки маркерів. Результат, чесно кажучи, трагічний. І допоки ми не зрозуміємо, а що ж найважливіше, поки не розставимо свої акценти і маркери, ми будемо активно програвати Львів, Україну і самих себе.
Наразі є два шляхи: або і далі йти на дно, або добре осмислити проблему і спробувати її вирішити.
П.С. А нам своє робить. Бо війна все ще триває, а нам потрібна перемога!
П.П.С. Путін присвоїв звання Львівської своїй танковій бригаді. Чи Львів і львів’яни зрозуміють натяк, чи і далі вважатимуть, що війна дуже далеко?».
