Львівська міська рада звернулася до вищих органів державної влади з вимогою запровадити системну підтримку для родин військовослужбовців, які отримали тяжкі поранення і потребують тривалого лікування та реабілітації. Ініціатором звернення виступив депутат Гнат Герич.
У документі наголошується, що для тисяч українських сімей війна не завершується з евакуацією пораненого з передової — вона триває в лікарняних палатах і реабілітаційних центрах. Дружини, матері, сестри й інші близькі щодня перебувають поруч із захисниками після ампутацій, черепно-мозкових травм, втрати зору, тяжких опіків та поранень кінцівок. Нерідко цей процес розтягується на місяці й роки, впродовж яких рідні змушені повністю відмовитися від власного трудового та соціального життя, пише ЛМР.
Автори звернення наполягають: саме підтримка та щоденна турбота близьких людей часто стає вирішальним чинником успішного відновлення пораненого. Водночас тисячі жінок і матерів, які фактично виконують функції доглядальниць, залишаються без заробітку і без будь-яких механізмів соціального захисту з боку держави. При цьому кількість військових, які потребують тривалої реабілітації після важких поранень, невпинно зростає — а отже, проблема набуває загальнонаціонального масштабу.
Депутати вказують на очевидну несправедливість: в Україні вже передбачена державна підтримка осіб, які доглядають за людьми з інвалідністю, проте родини важкопоранених військовослужбовців, що виконують аналогічну, а часом і значно складнішу роботу, досі залишаються поза увагою державної соціальної політики.
З огляду на це, Львівська міськрада пропонує низку конкретних кроків. Зокрема, на законодавчому рівні визначити правовий статус особи, яка здійснює тривалий догляд за важкопораненим військовим — чи то дружина, чоловік, мати, батько або інший близький родич. Також пропонується запровадити державну фінансову допомогу для тих, хто був змушений залишити роботу або суттєво скоротити трудову діяльність через необхідність догляду за пораненим.
Серед інших ініціатив — створення інституту асистента з догляду або інших форм професійної підтримки для таких сімей за аналогією до вже діючих механізмів для осіб з інвалідністю, а також зарахування періоду догляду до страхового стажу доглядальника. Крім того, пропонується поширити на таких осіб дію існуючих державних соціальних програм.
Реалізувати ці зміни депутати пропонують через спільну роботу Кабінету Міністрів, Міністерства у справах ветеранів, Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності, а також Міністерства охорони здоров’я. Відповідні законодавчі зміни мають бути підготовлені та подані на розгляд Верховної Ради України.
У зверненні підкреслюється: поруч із кожним воїном, який вчиться жити заново після важкого поранення, є людина, що щодня допомагає йому зробити цей крок. Ці жінки і матері несуть не менший тягар війни — і заслуговують на те, щоб держава їх помітила.
