Після повномасштабного вторгнення російських військ до України стало зрозуміло, що навіть бізнес країни- агресора є безпосереднім учасником кривавих подій. Історія, про яку ми розповімо, наочно демонструє, що під виглядом розвитку місцевої промисловості, насправді ворог десятиліттями руйнував зсередини нашу економіку. Зокрема йдеться про вітчизняного промислового гіганта – Львівський автобусний завод та його російського власника Ігоря Чуркіна.
Джерело: NTA.
Нещодавно Державне бюро розслідувань оголосило йому про підозру за махінацію із майном підприємства. Виявляється, це далеко не перша оборудка бізнесмена, але чомусь раніше він постійно виходив сухим із води.
Львівський автобусний завод – легенда вітчизняної промисловості. Підприємство потрапило до книги рекордів Гіннеса та випустило найбільшу кількість пасажирського транспорту однієї моделі. Йдеться про ЛАЗ-695, який сходив з конвеєра виробництва понад 45 років і увіковічнений у радянських фільмах та кінохроніках.
Зміни розпочалися у 90-х роках. Обсяги виробництва скоротилися у 60 разів, а підприємство опинилося у боргах.
Здавалося б, у 2001 настала нова епоха для колись потужного заводу. ЛАЗ набуває статусу підприємства із колективною формою власності, де його головним акціонером стає ТОВ “Сіл-Авто”. Воно купує у держави понад 70% акцій. І тоді ще мало кого цікавить, що бенефіціаром компанії є громадянин Росії Ігор Чуркін.
“Чуркін знайшов підприємство, яке вже вступило в смугу перед банкрутством. Тобто, по суті, він відчував, що це ласий шматок. Величезні активи. Можливо, найкращі на західній Україні”, – розповів економіст Ростислав Чуркін.
Згідно з договором, покупець упродовж двох років має зберегти всі робочі місця, а в разі звільнення працівника, сплатити штраф у розмірі 12-кратної суми його заробітної плати на рахунок служби зайнятості. Крім того, на підприємстві має відбутися технічна реконструкція із запровадженням прогресивних технологій виробництва та створення умов для прибуткової діяльності.
“Не буде розвитку заводу – і це було зрозуміло із самого початку. Мацаки ФСБ залізли в структуру держави дуже далеко. Це не просто скупляв активи, це скупляв активи, щоб довести їх до банкрутства”, – каже колишній начальник фінансового відділу ЛАЗу Олег Гірний.
Ще тоді, у 2001-у, рішення про приватизацію суд визнав незаконним. Незважаючи на це, нічого не змінилося. Підприємство і надалі залишалося у приватних руках.
“Першим негативом – це була неналежна поведінка фонду Держмайна. В частині визначення переможця, який купив цей об’єкт. І друге – щодо контролю цільовості використання цього об’єкту. Бо з моменту придбання і до цього часу, ЛАЗ повністю вже став мертвий”, – робить висновки юрист Володимир Марусяк.
Знищення промислового гіганта відбувалося поступово. Спершу, на базі підприємства створили холдингову компанію ЛАЗ, власниками якої стають брати: Олег та Ігор Чуркіни. До її структури входить Львівський і Дніпровський автобусні заводи, Миколаївський машинобудівний завод, торговий дім «Українські комерційні автомобілі», сервісна компанія «БусСервіс» та лізингова – LAZ Finance. На чолі холдингу – управляюча компанія «Сіті Транспорт Груп».
“У першу чергу йде мова про заплутування кредиторів своїх, органів влади, інших правоохоронних органів. Ми розуміємо, що по ЛАЗу є низка кримінальних проваджень, відповідно по цих справах процесуальні чи інші дії. І банальна зміна назви не дозволяє оперативно провести ту чи іншу дію”, – розповів юрист Володимир Марусяк.
Ба більше, працівникам заводу перестають виплачувати гроші. Люди розпочинають страйк, а заразом звертаються до Фонду держмайна з вимогою повернути підприємство у державну власність і ще раз перевірити законність його продажу.
“Завод не працював, у нас до пів року були заборгованості. Та і зараз ті заборгованості по зарплаті залишилися. Вони його купляли з метою, щоб розвалити. Однозначно”, – розповів колишній керівник ЛАЗу Петро Яньо.
І от вже у червні 2006 Господарський суд Львівської області приймає ухвалу про порушення провадження у справі щодо банкрутства акціонерного товариства. А менше як через рік підписали акт підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу підприємства. Іншими словами, ревізія засвідчила здійснення усіх інвестиційних зобов’язань, які новий власник брав на себе при купівлі ЛАЗу. Згідно з документом, умови договору були виконані. Парадокс у тому, що все це відбувається на тлі банкрутства заводу.
“Вони написали, що працівників стало на 130 більше. Але це була не правда. Це суд довів. Вони збрехали. Друга сторона – як могло бути збільшення, якщо вони почали вивозити обладнання?”, – розповів економіст Ростислав Слав’юк.
Театр абсурду продовжується, коли уряд обирає збанкрутілий ЛАЗ головним постачальником муніципального транспорту для міст, які приймають чемпіонат Європи з футболу 2012 року. Це держзамовлення на сотні мільйонів гривень – 1,5 тисячі автобусів і пів тисячі тролейбусів.
“Ми впевнено дивимося вперед, ми сподіваємося, що в найближчі кілька років кожного разу будемо подвоювати об’єми виробництва”, – казав тоді власник “Львівського автобусного заводу” Ігор Чуркін.
Це рішення курував регіонал, тодішній міністр інфраструктури Борис Колесніков. Виконати усі зобов’язання ЛАЗ мав до старту Євро-2012, однак у повному обсязі цього так і не зробив.
“Уряд злочинця Азірова приймав рішення під Євро. І мільярдний об’єкт був просто знищений, зруйнований у Львові”, – розповів юрист Юрій Танасійчук.
Натомість борги перед автобусним заводом з’явилися у міста Лева. Виконавча служба навіть наклала арешт на автобуси АТП-1, допоки управління юстиції не стягнуло 26,5 мільйонів гривень з рахунків комунального підприємства на користь фінансової компанії «Амадеус», яку вважали юридичним власником ЛАЗу. Фактично ж гроші отримав Ігор Чуркін.
“Це на п’ятий рік війни Чуркін ще заробляв на Львівському автобусному заводі. Міські депутати ніби-то були проти, але я не бачив якогось явного спротиву чи мерії міста чи правоохоронних структур. Чи тієї ж прокуратури. Які б подали позов, заарештували ці активи”, – повідомив народний депутат України (VII і VIII скликань) Ігор Васюник.
Однак заарештовувати уже було нічого.
“В мене була така підозра, що у 2012 році він уже прогнозував те, що станеться в Україні. Тобто, він знав. Перед 2014 роком вони спеціально розміщували там, на сході. Чуркін знав про те, що лівий берег Дніпра – Запоріжжя, Дніпро, вони це все заберуть. Тому переміщували, навіть звідси забирали все – техніку, обладнання. Зі Львова. І та, яка була краща”, – розповів економіст Ростислав Слав’юк.
Річ у тім, що власник Львівського автобусного заводу вивіз не лише обладнання на своє інше підприємство до Кам’янського, а й почав виводити решту активів, як то нерухомість чи землі. Але про це трохи згодом. Головне, що все це означало чітку підготовку компанії до краху. І справді, у 2014 виконавча служба видає постанову про арешт майна заводу. Приміщення виставляють на аукціон.
Урешті-решт перемогу на торгах здобувають ТОВ «Львівський автобусний завод» і ТОВ «Будтехкомплектпостач Груп». Компанії, які купили низку об’єктів колишнього промислового гіганта, виявляються також пов’язані з Ігорем Чуркіним. Бізнесмен довів ЛАЗ до банкрутства, а тоді знову купив його майно.
“Серед влади, правоохоронних структур дуже багато було агентури, яка йому сприяла різним шляхом. Збанкрутувати, розікрасти, вивезти, перевести з однієї компанії на іншу компанію і довести до ліквідації справді могутнє підприємство”, – говорить Ігор Васюник.
Щоправда, тепер Чуркін володіє майном ЛАЗу не безпосередньо, а через Таїсію Саніну. Вона – цивільна дружина російського бізнесмена. Про їхні близькі стосунки свідчать зокрема спільні фото у соцмережах. А у 2015 році Саніна представлялася львівським ЗМІ людиною Чуркіна.
“Він себе так вів, ніби він тут у Львові американський бізнесмен великої ноги. Хвалився. Вів себе дуже непристойно. Я з ним коли спілкувався – це просто шпана. Як людина може мати таку кількість активів, грошей, майна з таким інтелектом. Він пробував студентам показати, як треба жити. То в нього пальці отак смикалися”, – пригадує досвід спілкування з Чуркіним економіст Ростислав Слав’юк.
Горе-бізнесмена пов’язують родинними стосунками з Віталієм Чуркіним – колишнім постійним представником Росії в ООН. Цей дипломат відомий своєю українофобською позицією та зверненням до Януковича, аби той у 2014 попросив Путіна ввести війська до України. Подейкують, що племінники дипломата Ігор та Олег Чуркіни також були наближені до найвищих кабінетів кремля.
“Він прилетів літаком. Я не пам’ятаю звідки: чи з Канади, чи з Росії. Він йшов під гаїшним кортежем. З особистою охороною. Це фантастика. Такого ніде нема. Приїжджали президенти інших держав – Литви, Естонії. Їх так не зустрічали. Поліцейський кортеж був 8 машин”, – розповів про ті події колишній начальник фінансового відділу ЛАЗу Олег Гірний.
Водночас, за інформацією з відкритих джерел, у Львові Ігор Чуркін зареєстрований у звичайній дев’ятиповерхівці на вулиці Кульпарківській. Це один із трьох гуртожитків, які належали ЛАЗу. Їхні мешканці досі судяться із представниками бізнесмена за права власності на свої квартири. Йдемо до помешкання, де буцімто проживав власник ЛАЗу. Однак там ніхто не відчиняє.
“Це кімната третього блоку, де колись було організовано готель ЛАЗу. Тому, власне, у готелі і прописали Ігоря Анатолієвича. Там зараз вона організована квартирою, в тих 3 кімнатах проживає сім’я – чоловік, жінка, двоє дітей. Тут не така одна квартира. Тут є квартири де прописані іноземці і особи без громадянства”, – говорить Олег Гірний.
Масова реєстрація іноземців у гуртожитку розпочалася саме після появи на чолі ЛАЗу Чуркіна. Відтоді за цією адресою “прописали” майже сотню підприємств, частина яких – фірми прокладки. Це схоже із ситуацією на самому заводі, коли майно автобусного гіганта поділили між кількома компаніями.
Власники майна доволі часто змінювалися і станом на зараз активи підприємства належать щонайменше 6-ом юридичним особам. До кількох із них причетна усе та ж Таісія Саніна. А от російський бізнесмен Ігор Чуркін володіє лише міноритарною часткою ТОВ «Львівські автобусні заводи», щодо якої розглядають справу про банкрутство.
“Але він буде виручати за ті частинки активів більше, ніж він заплатив за увесь ЛАЗ. Він коли купував – якраз це і оцінював. Йому сам ЛАЗ, оця територія не так важлива. Він знав, що ЛАЗ за великим рахунком – це комплекс цілий активів, які були по всьому Союзу. Не тільки в Україні. Починаючи із сервісів. Кожна автомобільна компанія має свої сервіси. Я бачив, як це робилося в Монголії аж, вже не кажу про Росію”, – пояснює економіст Ростислав Слав’юк.
Так, до активів автобусного заводу належав дитячий оздоровчий табір «Сонячна Галявина» у Родатичах. Ласий шматок землі, поблизу системи озер, із п’ятьма корпусами входив до активів однойменного підприємства, яке було донькою акціонерного товариства «ЛАЗ». Однак, перед початком процедури банкрутства промислового гіганта, оздоровниця перейшла у власність ТОВ “Мотор Сіті Люкс”, що належить Таїсії Саніній. І це лише один із фактів господарювання росіянина на львівському промисловому гіганті.
“За копійки придбали, а далі розпилюючи і віддаючи під металобрухт, плюс ще торгова марка, яка собою таки щось представляла. Це питання – це бізнес по 90-х. В нас випиляли велику кількість підприємств. В Україні. Не лише у Львові”, – коментує політолог Олександр Антонюк.
Тепер націоналізувати майно ЛАЗу, про що заговорили під час повномасштабного вторгнення, буде не так просто. Доводити, чи інші власники нерухомості пов’язані з Ігорем Чуркіним і є фактично підставними – справа СБУ.
“Ігор Чуркін – це сепаратист. Російський агент, який внесений у базу Миротворець. Я взагалі вважаю, що після 2014 року, коли Росія розпочала війну проти України – весь російський бізнес і активи повинні мали б бути заарештовані. І майно націоналізоване”, – стверджує народний депутат України (VII і VIII скликань) Ігор Васюник.
“Вже немає, що націоналізувати. Держава зумисне прийняла один раз критично вбивче рішення, віддавши його в руки Чуркіним”, – робить висновки юрист Юрій Танасійчук.
Де зараз перебуває Чуркін, достеменно невідомо. Припускають, що в Канаді, бо саме звідти є чимало світлин російського бізнесмена у соцмережі.
“Він, коли писав листи в СБУ, про те, що йому не правильно заборонили в’їзд в Україну, то листування йшло із Канади”, – каже ексначальник фінансового відділу ЛАЗу Олег Гірний.
До слова, Канада – першою у світі схвалила закон про конфіскацію російських активів. І він уже в дії, на відміну від України.
Додамо, що родині Ігоря Чуркіна у 2003 році уряд Януковича продав за вкрай низькою ціною суднобудівний завод. Проте інвестиційних зобов’язань, прописаних в угоді, ніхто не виконав і підприємство довели до банкрутства. Ця ситуація дуже схожа на історію ЛАЗу. І наштовхує на думку, що російське вторгнення до України розпочалося ще за довго до бойових дій. Спершу кремль почав знищувати наші заводи, а разом з ними і економіку країни. Це були змови. Настав час для нового викриття.
“Змови”
