Ровесники незалежності: що про українську свободу говорять ті, хто виборює її просто зараз

Що таке «незалежність», водночас просто і складно пояснити. У цьому слові криються мільйони думок, людських голосів, сердець, що віддали життя за Україну, і сердець, що борються за неї зараз. ШоТам поговорили з ровесниками нашої відновленої Незалежності — військовими 1991 року народження. І вони мають, що нам сказати.

Незалежність для мене — це боротьба демократії проти авторитаризму. Це імена полеглих, які загинули за нашу незалежність за всі роки існування вільної України, і червоний колір крові, якою в цій боротьбі тепер земля просочена. Це «Пливе кача» та синьо-жовті прапорці на Майдані Незалежності. Це запах димовух на акціях протесту та запах спалених покришок на Революції Гідності. Це людина, яка говорить українською без страху бути закатованою чи вбитою.

Рік тому ми працювали під Роботиним. На чергуваннях, поки чекали на виїзд по поранених, сиділи в підвалі. Коли стало небезпечно — перемістилися в іншу хату, в інший підвал. Іноді чергували в посадці. Щоб вбити час і заспокоїтися, бо село постійно крили й бувало страшно, я вишивала — у підвалі при світлі ліхтарика, в посадці. Забрали пораненого, повернулись на точку — вишивала. Важливим було продовжувати творити щось традиційне, що можу лишити після себе в спадок.

“Зараз ця вишивка для мене — найцінніша річ, яку я дуже хочу зберегти й передати своїм дітям. І це теж про Незалежність.”

Для мене незалежність — це насамперед самостійність бути вільними! Самостійність вибору, розвитку. Незалежність для нашої держави я бачу в її повному суверенітеті й цілісності, щоб ми не були ні від кого залежними чи підлеглими. Щоб при владі були справжні патріоти своєї держави.

Нам не потрібно навʼязувати чиюсь думку: ми хоч і молода країна, але розвиваємось і робимо так, як вважаємо за потрібне.

Я — військовослужбовець 1-го інтернаціонального легіону, тож маю багато спогадів, що підкреслюють незалежність. У нас у роті проходять військову службу іноземці: колумбійці, бразильці тощо. У нас із ними завжди гарні стосунки. Вони допомагають відстоювати нашу незалежність.

Складне запитання. Незалежність для мене особисто — це свобода, можливість вільно жити на своїй території, коли твоїй державі нічого не загрожує.

Напевно, це коли Україна може сама вибирати свій шлях. Коли голос населення є єдиною владою в державі й ніхто не має права втручатися в її внутрішній світ.

Маю спогад, який асоціюється з незалежністю — це початок повномасштабної війни, коли нам дозволили гуртом мобілізуватися в новостворену військову частину. Ми, на той час не маючи звань, могли докладати всіх сил для захисту держави, і до нашого слова прислухалися. Оце теж Незалежність — коли ти тільки став частиною ЗСУ, але твоє слово має вагу.

Для мене незалежність держави — це можливість обирати. Це право вибору громадян нашої держави й кожного українця обирати свою долю. Не бути в чиїйсь орбіті, як ми були в орбіті Москви до 2014 року, а обирати свій шлях — євроатлантичний, європейський, шлях не лише сильних, але й цивілізованих, інтелектуальних, просунутих людей, які поважають вибір.

 

“Я — ровесник незалежності: і мені, й Україні 33 роки. Попри те, що в нас є багатовікова традиція державності, зараз держава в нас молода”.

І для мене так само це той вік, коли ти вже перестаєш думати лише про себе, мислити лише категоріями «а що буде зі мною?». Ти вже починаєш думати про своїх дітей, про їхнє виховання, про створення тих умов, де наступні покоління будуть нормально розвиватися.

Бригада «Азов» працює в Серебрянському лісництві. Це наша зона відповідальності — звісно, поруч з іншими бригадами та батальйонами. Ми вибиваємо ворога з позицій, відсовуємо їх, відпихаємо подалі кожного разу після вдалих штурмових або контрштурмових дій. От це все в мене асоціюється з незалежністю, з тим, що ми маємо не лише право, а й силу це право забезпечувати. 

Забезпечення свого права силою — це квінтесенція незалежності нашої держави.