п`ятниця, 14 червня

«Рік переконували». Як парафія на Львівщині відмовилась від штучних квітів

У Львові почастішали заклики не приносити штучні квіти та вінки на похорони, натомість заощаджені з цього кошти переказувати на потреби Збройних Сил України. Священник храму Преподобної Параскевії УГКЦ на Львівщині, отець Олег Здреник розповідає, як давно там відмовилися від штучних квітів та вінків із підписаними, стрічками і чому громада вирішила прийняти таке рішення.

Ще чотири-п’ять років тому у Вільшаниках, що на Самбірщині, ми громадою відмовилися від пластикових квітів та вінків на похованнях. Якщо розглядати цю ініціативу за пріоритетами, то екологія тут не на першому місці. Хоча у цьому проблема теж є. Коли наші віряни перейшли на живі квіти – ми відчули значне полегшення щодо вивозу сміття та пластику. Тепер на цвинтарі лише органіка, яка просто гниє. Направду, досі маємо проблеми з лампадками на Великдень чи День усіх святих, проте поки немає ідей, як це змінити. Ми пам’ятаємо і дбаємо про екологію, але в цій ініціативі ми закладали більше внутрішній сенс: розуміння наміру людини, коли вона йде на похорон.

Принципово неправильно буде казати, що ми відмовились від штучних квітів. Ми цього не робили, а просто замінили добре на ще добріше. Квіти, які люди несуть чи живим чи померлим – це знак поваги, любові і шани. Коли ми несемо квіти на ювілей, день народження чи з іншої нагоди, ми хочемо виявити живій чи мертвій людині свою любов і повагу. Це мусить проявлятися чимось живим – квіткою. Це – видимий знак невидимої дійсності. Ніхто ж не знає, що у нас всередині, але назовні ми виявляємо у такий спосіб повагу. Було б дивно показувати живу реальність мертвими речами. Пластикова квітка – це мертва річ. Усі знають, з чого вона робиться і яка сировина використовується для того. Тому у себе в громаді ми залишили саму концепцію пошани в квітах, але надали їй правильних змістів. Ми прийняли рішення, що жива пам’ять та увага повинні висловлюватися у живих квітах, а не у мертвих.

Уже дуже багато років у нас з цим порядок. Тепер ми й не носимо підписаних стрічок, як-от «Мамі від сина Стефана». Для нас це архаїзм. Потрібно розуміти, для чого ми це робимо. Ми підписуємо вінки для того, щоб показати наш статус, аби вся родина бачила наші статки і щедрість. Здоровим глуздом я не розумію, для чого це робити. У цьому немає жодної культури і скромності, не кажучи вже про духовність. У такій ситуації імена живих людей пишуть на надгробних плитах. Імена живих пишуться на заупокійних паперах і те все лежить на цвинтарі, на трунах. Коли ненароком хтось забуде і наше ім’я впише в карточку за упокійну службу Божу, то це неймовірна проблема. А так на похоронах ми добровільно вписуємо себе до мертвих через такі стрічки. Якщо дуже хочеться, то на таких вінках можна написати «Зі смутком і любов’ю»,«З повагою» тощо.

І взагалі замість похоронних вінків краще підтримати родину померлого. В Європі це давно практикують: замість квітів приносять конверти. Це хоч якась підтримка родині, яка, можливо, втратила годувальника або близьку людину. Проте квіти споконвіків були знаком уваги і пошани, тому я розумію, чому носять вінки. Так склалась наша культура. Наразі ми ще не готові кардинально відмовитися від квітів на кладовищах, адже кожен хоче, щоб могила рясніла кольоровими пластиковими квітами. Бо це ж люди скажуть, що твій родич навіть на квітку від тебе не заслужив, і гола могила. Покійнику з будь-яких квітів немає користі.

Для того, аби закликати вірян надати перевагу живим квітам, ми цілий проводили різні просвітницькі заходи і пояснювали, що символізують мертві квіти. Потроху люди звикли і зрозуміли. Це точно не була праця одного дня, ми розмовляли з людьми про це роками. Наша Церква про це давно про це говорить, але, можливо, місцеві священники не надто роблять на цьому акцент. Хоча впевнений, що на кожному цвинтарі є плакат чи брошура про те, що церква проти пластикових квітів. Як бачимо, на це не дуже хочуть звертати увагу. Узагалі процедура поховання досі обвінчана різними міфами і забобонами, тому у священиків ще дуже багато просвітницької роботи попереду.

Автор: отець Олег Здреник.

Джерело: Tvoemisto.tv.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.