Поява бруківки у Львові

З чим у вас асоціюється Львів? Затишні кав’ярні з ароматною кавою та львівськими цукерками? Величні собори та храми, що сягають своїми шпилями аж до неба? А можливо ви помітили кам’яну мозаїку під ногами, яка не лише додає місту колориту, але й розповідає цікаву історію про життя та побут львів’ян протягом століть, пише сайт ilvivyanyn.com. Як же починалась історія львівської бруківки? 

Перша згадка про бруківку у Львові

Невідомо, хто і коли покладав бруківку на площах та вулицях Львова. Попри це, є докази того, що брукування площі Ринок і основних вулиць міста завершилося в 1452 році. А до 1487 року вже всі вулиці міста були вимощені.

У хроніці губернатора Львова Бартоломея Зіморовича вперше згадується львівська бруківка. До речі, в той час брукування вулиць і площ міста виконували представники окремої професії – брукарі. Саме вони виготовляли та укладали бруківку у місті. Місто вкладало гроші в будівництво доріг, щоб кожен житель міг з комфортом пересуватися.

Укладати бруківку доволі складно. Процес вимагав часу та зусиль. Спочатку потрібно було добути камінь: спочатку з найкращих  кар’єрів видобували натуральний камінь. Потім брили каменю обтесували до потрібного розміру. Цю роботу доручали тільки досвідченим майстрам.

Типи бруківки у Львові

Цікаво, що частково бруківка була дерев’яною. ЇЇ можна було зустріти у тих місцях, де хотіли приглушити шум кінських підков об кам’яну бруківку. Переважно її клали там, “де гуркіт возів та цокіт копит могли заважати працювати львівській еліті”. Через відчутно більшу ціну далеко не кожен мешканець міста міг розщедритися на дерев’яну бруківку. Є інформація про те, що вся вулиця Театральна була повністю у дерев’яній бруківці, щоб шум не заважав навчатися у Львівській езуїтській колегії. Загалом за такою технологією було вимощено 400 львівських доріг. Ще й сьогодні можна побачити дерев’яну бруківку у проході Глинянських воріт. 

Наступний етап історії благоустрою міста розпочався в середині XIX століття з впровадженням нового регулярного типу кам’яного бруку з кістки. Традиційно цей брук укладався навскіс під кутом 45° до осі вулиці з використанням п’ятикутних каменів і каменів на півтори довжини. 

Крім того, використовувались мощення з кераміту та, в окремих випадках, з цегли чи клінкеру. Брук зі штучного каменю (клінкер), хоча має традицію так само давню, як і брук з ламаного природного каменю, як ужиткове покриття місь­ких вулиць, почав використовуватись на початку XIX ст. в місцевостях, бідних на камінь. 

Були у Львові й мозаїкові тротуари. Мозаїковий брук (так званий “кляйнпфлястер”) виник одночасно з брусковим бруком на початку XX ст. як полегшене покриття для вулиць з інтенсивним чи неважким рухом. Цей брук, викладений з дрібних елементів з розмірами за довжиною 7-11 см, а за висотою 8-10 см, вимагає посиленої кам’яної чи цементно-бетонної основи. Викладається декількома традиційними способами з рисунком на основі дуг. Згідно з літературними джерелами, мозаїковий брук був на розі вулиць Легіонів і Яґеллонської, але через дороге покриття поширення вій так і не набув. 

Далі у Львові почали викладати бруківку лицьовим бруком, як відміна регулярного кам’яного покрит­тя замінив наприкінці XIX ст. брук з кістки,, тому що був дешевшим і легшим у виконанні типом дорожнього покриття. Бруківка з лицьовою поверхнею, квад­ратною чи прямокутною у плані, і нахиленими до себе боковими гранями має назву “пеньки” або “торчаки”. Львівський тип лицьової бруківки базується на традиційному габариті кістки – 18,5 см. Довжина бруківки – до 27 см.

Способи брукування подібні до укладання бруку з кістки. На початку ХХ ст. виник тип дрібнорозмірного лицьового бруку зі стороною по лицю 12,5 см (так званий бельгійський брук), який укладався прямими рядами виключно під кутом 900 до осі вулиці. 

Найбільш розповсюдженим від початку XX ст. типом покриття зі штучного каменю було мощення плитками з пресованого бетону. Характерні для Львова плитки розмі­ром 30x30x6,5 см виготовлялись з дотриманням вимог оригінальної технології. Велика увага приділялась не лише технічним показникам, але й естетиці виробу. Завдяки цьому маємо велику кількість різновидів троту­арних плиток, що різняться рисунком і кольором поверхні внаслідок старан­ного підбору різних наповнювачів для лицьового шару.

Мощення з цегли або клін­керу зрідка використовувалось у центральній частині міста, тоді як невіддільною частиною інтер’єру міських вулиць є мощення з керамічної плитки в проїздах брам і критих пасажах.

Набивні покриття звичайні, багатошарові чи стабілізовані відпо­відними хімічними сполуками були характерними для передмість і другорядних вулиць Львова у XIX першій половині XX ст., однак в більшості не відповідали вимогам гігієни та були обтяжливі в утриманні. Частина цього вуличного покриття виконувалась провізорично, як основа для май­бутнього бруку.

Бруківка у сучасному Львові

Кам’яні дороги залишаються однією зі справжніх родзинкою міста. Під час ремонту доріг бруківку не змінюють на асфальтоване покриття, а кладуть нову. Так влада міста хоче зберегти первинний вигляд вулиць.