Електрон міг бачити Полуничку лиш декілька разів на день, і то лиш похапцем, коли вона гуркотіла повз нього на площі Ринок. І лиш її лівий, але такий прекрасний бік.
Депо в них були різні, водії теж, та ще й така різниця у віці. Коли Полуничка бачила такого могутнього і сучасного Електрона, вона знічувалась і соромилась, та коли він вперше моргнув їй фарами, вона не могла повірити своєму трамваячому щастю.
Так вони і катались – один одному на зустріч. Фактично, маршрут в них був один і той самий, різний тільки напрямок руху. Полуничка під номером 1 їхала за годинниковою стрілкою: від вокзалу через площу Ринок, повз Парк культури і знову на вокзал. Електрон під номером 9 їхав же навпаки – проти годинникової стрілки, і зустрічались вони лиш на Ринку. Полуничка вважала це дуже романтичним. Електрон настільки закохався у червону Полуничку чеського походження, що одного разу хотів виїхати їй назустріч, заключити її в свої сталеві обійми та поцілувати у її чеський лобик. На жаль, вчасно зреагував водій Електрона та завадив його нав’язливій мрії, інакше сталось би ДТП.
Так кружляли вони роками, кокетливо моргали один одному фарами, доки Полуничка раптово не зникла. Спершу Електрон подумав найгірше – її списали, на брухт. Ніхто не зустрічав його на повороті старовинного Ринку, ніхто не підморгував так радісно і спритно. Засумував новенький Електрон, жовта фарба почала на ньому облазити, лампи в салоні гаснути, а електричні кабелі все частіше рвалися, зчиняючи незручності своєму водієві та руху на вулицях. А потім ситуація ще більше погіршилась: Електронові змінили маршрут, більше не їздив він по Ринку. Він зовсім розпанікувався.
Та одного разу рано-вранці, підслухавши розмову двох водіїв у депо, почув Електрон радісну новину: Полуничка жива-живісінька, катає собі по маршруту номер 1, тільки маршрут її також змінили. Відбувалась трамвайна реорганізація, тому Електрон вирішив не втрачати надії побачити свою кохану залізяку.
Автор: телеграм @diana_sem24
