**«Я пропускаю кожну людину крізь себе»: як люблінський митець Пйотр Луцян зберігає пам’ять про полеглих захисників України**
Шістдесятишестирічний польський художник із Любліна Пйотр Луцян створює графічні портрети загиблих українських військових — одразу після офіційного підтвердження їхньої загибелі. Роботи він публікує у соціальних мережах. Нещодавно митець приїхав на Львівщину, щоб представити мандрівну виставку з майже шістьма сотнями портретів полеглих захисників, пише Суспільне.
## Від дитячих спогадів про Донбас — до повномасштабної війни
Українська тема з’явилася у творчості Пйотра Луцяна ще задовго до лютого 2022 року. У 2018 році в Центрі зустрічі культур у Любліні діти з Донбасу розповідали про пережите. Один хлопчик згадував, як повернувся з мамою з магазину й побачив у дворі тіло під брезентом — з-під нього виднілися лише ноги сусіда по багатоквартирному будинку. Саме після цієї зустрічі художник задумав цикл під назвою «Донбас». Здійснити задум завадили особисті обставини, а потім — пандемія коронавірусу.
## Життя поруч із біженцями
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Пйотр Луцян наступні два з половиною роки провів разом із українськими біженцями в люблінському госпісі. Серед них були пацієнти, евакуйовані із зон активних бойових дій і потребували паліативної допомоги, — здебільшого діти з матерями.
Саме ці люди стали основою нових художніх циклів. Митець зображував сучасних українців у біблійних образах. «Опухлі повіки та потемнілі очі пані Наташі надихнули мене намалювати “Київську Божу Матір”, а крихітна й дуже хвора Діана надала свої риси Христу», — розповідає він. Цикл «Єгипет» символізує втечу святої родини від царя Ірода — і водночас втечу тисяч українців від війни.
«Те, що зараз відбувається в Україні, може закінчитися абсолютно катастрофічно. Те, що коїлося в Бучі, може статися в Любліні чи Краснику. Це апокаліптичні часи. І якщо апокаліпсис справді настане — ми не знаємо, чи Матір Божа не їхатиме трамваєм у Харкові», — каже художник.
## Тома, Меланія і карабін
Одна з найпронизливіших робіт Луцяна — «Карабін для дівчини, яка боїться феєрверків» — написана за реальною історією. Двадцятишестирічна Тома з Дніпра тікала з лікарні під час обстрілів, тримаючи на руках піврічну доньку Меланію з трахеостомічною трубкою в шиї. Вони знайшли притулок у тому ж люблінському госпісі, де жив художник.
На Новий рік Тома злякалася феєрверків — і розповіла Луцяну, як металася під бомбами: куди б не побігла, всюди падали снаряди. Хвороба Меланії була невиліковною, але мати любила її безмежно. Художник згадує, як Тома якось попросила його сфотографувати доньку й поклала дівчинку йому на руки. «Я взагалі людина не сентиментальна. Але коли ретушував ті знімки й бачив цю крихітку — сльози котилися самі собою», — зізнається він.
Поки Тома доглядала за Меланією, її брат воював на передовій. Після поранення в руку він повернувся на фронт і загинув унаслідок застосування росіянами фосфорних боєприпасів. «Від нього залишилася тільки борода», — тихо каже митець. Дізнавшись про загибель брата, Тома не заплакала. Вона лише сказала: «Я хочу гвинтівку».
Художник не приховує, що сам ледве стримує сльози, коли розповідає цю історію. Тома сама попросила, щоб її ім’я було в назві картини, і одразу поширила роботу в мережі зі словами: «Так усе й було».
## Ренесанс і реальність війни
Луцян також переосмислює шедеври епохи Відродження крізь призму сучасної трагедії. Портрет українки він компонує за принципом «Мони Лізи» Леонардо да Вінчі. А мотив ватиканської «П’єти» Мікеланджело відтворює так, що Богородиця тримає й оплакує не Христа, а полеглого українського воїна. «В моїй інтерпретації це “Матір Божа Дрогобицька” з полеглим сином. І тоді цим Христом є кожен полеглий», — пояснює він.
Зображуючи матерів, які зустрічають траурні конвої, Луцян думає про власну матір — і про те, як вона переживала смертельну хворобу його брата. «Справжній біль не в криках. Він має випливати з усієї цілісності образу», — каже художник.
## Майже 600 портретів — і важка хвороба
До Львівщини Пйотр Луцян привіз портрети 393 полеглих захисників із Дрогобицької громади та ще близько двохсот — із сусідніх Бориславської, Східницької, Трускавецької та Меденицької громад. Перш ніж малювати, він ретельно вивчає біографію кожного: де народився, яку музику слухав, що писав у соціальних мережах. «Я ніби пропускаю цю людину крізь себе», — говорить митець.
Найінтенсивніший період роботи збігся з серйозними проблемами зі здоров’ям. Три місяці Луцян непритомнів, різко схуд і майже не міг сидіти. Проте продовжував малювати — звичайною кульковою ручкою, яку носить із собою постійно.
Під час нинішнього візиту в Україну він щодня ходить на місцеві кладовища, вивчає біографії загиблих і складає некрологи — від ранку до ночі.
«Можливо, я й небагатий. Але те, що можу запропонувати Україні — себе, свій час і свою працю — на це ви можете розраховувати», — підсумував польський художник.
Презентація проєкту «Героїка Франкового краю, тяглість стійкості щитів 1916/2026», реалізованого спільно з Державним історико-культурним заповідником «Нагуєвичі», вже відбулася у Нагуєвичах та Бориславі. Наступні покази заплановані у Трускавці та Дрогобичі.
