Вівторок, 28 травня

“Почуваюсь так, ніби тут народився”: як Львів став рідним домом для бенгальця Лутфора Рахмана

Лутфор живе в Україні 26 років і за цей час встиг не лише вивчити українську мову та призвичаїтись до нашої культури, а й відкрив власний індійський заклад в осерді Львова – бар “Слон”

Тут ми і домовились зустрітися. Поки чекаю Лутфора, замовляю собі ароматний масала-чай, пише Львівська газета.

Розкажіть, будь ласка, звідки Ви і як потрапили до України?

Я сам із Бангладешу, а до України приїхав навчатися у 92 році. Навчався у Львівській Політехніці за фахом “комп’ютерна інженерія”, а потім влаштувався туди ж на роботу – інженером з комп’ютерних мереж. Працюю вже років 18.

До речі, а як Ви тут адаптувалися?

Я нічого не знав, коли їхав сюди. Я перший студент, який в Університеті почав вивчити українську мову. Тоді, в 92 році, не було ні ні одного підручника, ні літератури для вивчення іноземцями української мови. Лише завдяки високому професіоналізму викладачів та інтенсивній власній мотивації я вивчив мову, хоча запевняю, я не був досконалий в той час у володінні українською мовою, проте на рівні спілкування мені вдавалося порозумітися з людьми.

Що для Вас тут було дуже незвичним, коли приїхали?

Ну як можна зимою їсти морозиво? Це я перші два роки взагалі не розумів. Я свої 18 років життя в Бангладеші думав, що морозиво їдять тільки літом, бо спекотно. А зараз я сам так роблю.

А ще?

Чого люди всі стоять в черзі? Хліб купити, чай купити… Для мене це було незрозуміло, у нас дома так не було. Це тепер вже я розумію, що це така культура і така традиція, але раніше того не розумів.

Лутфоре, після навчання планували повернутися додому?

Була така думка, але якось так вийшло, що не повернувся: я коли ще навчався, то одружився. І ми один раз планували, а потім уже плани змінилися – дружина влаштувалася в Медуніверситеті, я в Політехніці і ми вирішили нікуди не їхати.

І Вас влаштовувала така робота?

Це державна робота, це для мене – престиж перш за все, а також високою мірою можливість працювати в команді компетентних людей в питаннях комп’ютерних технологій, висловлювати та реалізовувати на практиці власні ідеї щодо роботи комп’ютерної мережі нашого закладу.

Запитую Лутфора чи любить він Львів, а у відповідь щире: “Так, звичайно. Я й ніколи не думав, крім Львова, в інше місто поїхати, чесно кажучи”.

Як у Вас з’явилася ідея відкрити заклад, який став осередком індійської культури?

Це була моя давня мрія після закінчення інституту. А ще у Львові дуже сильно  розвивається ресторанна культура, але в нас не було індійської кухні. Перший раз я з друзями спробував відкрити індійський ресторан на Чайковського, але то треба було чекати. А ще почалася Революція і ми його закрили. Але мрія залишилися і от я вирішив спробувати знову.

Вам було страшно?

Воно й поки що страшно (посміхається).

А чому “Слон”?

Тому що на протилежній стороні є будинок, а на ньому – три слона. І ми вирішили, що можна назвати його “Слоном”. Ну і ще – це індійський слон.

Ви казали, що часто просять вас продати якогось зі статуеток слоників, але Ви відмовляєте. Чому так?

Це мої талісмани. Думаю, що в мене є найбільший слон у Львові. А ще я давно почав колекціонувати слоників, то мої друзі час від часу дарують мені їх, то я не можу подарунки продавати.

Лутфоре, хто готує в Вас на кухні?

Коли я, коли мої помічники – кухарі-українки. Якщо я є, то я кухнею займаюсь особисто. Переважно готую для своїх друзів, це нормальне явище. А коли маю час, то готую просто для всіх.

Кухарі не ображаються, що Ви в них роботу забираєте?

Ні, вони дуже добре розуміють, що я це люблю і вони мене завжди підтримують.

Скажіть, а вони вміли готувати індійські страви до того, як прийшли до Вас працювати?

Ні, я їх навчив.

Є тут у закладі якісь речі з Вашої батьківщини?

Тут є свічки, підсвічники – це я привіз. Тут ще є багато ваз і посуду, що я привіз із дому. Є багато речей з Бангладешу чи Індії, якими ми користуємось тут.

А які у вашій сім’ї є традиції?

Я мусульманин, а дружина – християнка. Тому святкуємо ми і мусульманські, і християнські свята. У нас все тепер стало перемішане: як бенгальські, так і українські традиції. А з такого сімейного, то у будні завжди сім’єю разом маєм вечеряти, а у вихідний день: сніданок, обід і вечеря – мають бути разом.

У Вас велика сім’я?

Ні, у мене тільки одна донька.

Дружина з донькою допомагають Вам в кафе?

Звичайно, дружина з самого початку підтримувала мене. І донька час від часу для мене пости пише – вона любить такою роботою займатися. Приходять страви попробувати : добре готуються вони чи ні.

Щось у Львові Вам нагадує про батьківщину? Щось спільне Ви віднаходите?

Важко сказати, я ж стільки років тут уже! Я більше половини свого життя живу вже в Україні, то я вже почуваюсь з самого початку, що ніби тут народився. Я вже не відчуваю, яку культуру там лишив, бо вже, грубо кажучи, живу львівською культурою.

Ви часто спілкуєтесь з клієнтами, чому так?

Це ж мій заклад. Взагалі кожен власник повинен свій заклад сам пильнувати. І друге, оскільки в мене один заклад і свою душу в нього вклав, я мушу думку кожної людини знати, що їм подобається, що не подобається. Може я щось неправильно роблю… Але я рахую, що поки все йде гладко.

А якщо Вас критикують?

Критика потрібна в нашому житті, ми ж ніхто недосконалий. Робиш ти чи не робиш – це твоя справа, але критику треба слухати. І завжди треба середини триматися.

Скажіть, чи були якісь у вас проблеми з владою, коли Ви заклад хотіли відкрити?

Найбільшим випробовуванням для мене було отримати дозвіл на літній майданчик. Спочатку це зайняло три місяці, потім, щоб на наступний рік продовжити – ще два місяці. Це єдина проблема, яку я мав. Проте я розумію прискіпливість міських чиновників, адже це центральна частина міста. До речі, в ході цієї процедури (отримання дозволу) я отримав декілька добрих порад, які реалізував в проекті.

Чому Ви любите Львів?

Люблю я у Львові гуляти ввечері і з самого рання. Люблю я жити у Львові, бо тут ніхто не поспішає і всі насолоджуються життям. Це мені дуже імпонує і я тут почуваюся комфортно.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.