Радянські моделі туалетів, а саме без дверей, ще досі існують не лише у селах, а й у великих містах. Унітази у шкільних вбиральнях розділяють хіба перегородки.
Про шокуючу ситуацію у школах на Львівщині – журналісти NTA в програмі «Підсумки. Наживо» (щоп’ятниці о 19.00 годині).
Червоноград. Школа №4
В цьому навчальному закладі 6 туалетів на три поверхи. Усі чисті, охайні, однак – без дверей.
«Чому для вчителів двері закриті, а для дітей ні?! Так не має бути в школі», – каже мама учня школи пані Ірина.
«Донька не ходить в туалет в школі. Я її забираю додому. Мусить терпіти», – додає мама школярки-другокласниці пані Галина.
Щоб піти до вбиральні, а не терпіти впродовж шести уроків, діти вигадують цілі схеми. «Ми користуємося таким способом: одна людина заходить в туалет. Інша – з другої сторони тримає двері», – ділиться секретом учениця Софія.
Ще одна схема – підперти двері туалету смітником, каже школярка Руслана.
Встановити тут двері – справа не з легких, пояснює директорка школи №4 Червонограда Оксана Паламар: «Якщо ми їх поставимо, тоді не буде місця не буде для дітей».
Додає, що не раз обговорювала це питання з батьками. За словами директорки треба існуючі конструкції, які поміж туалетами, знімати і ставити нові кабінки. «Один квадрат метр полотна, яке потрібно коштує від 600 гривень і більше», – додає вона.
Минулого року школа хотіла отримати грант на ремонт туалетів. Проте забракло голосів. До того ж, у навчальному закладі були більш нагальні проблеми, які чекати ніяк не могли і на які пішли чималі кошти.
«У нас протікав дах. Просто водоспад був. Було дуже проблемне питання. І кабінети затікали і все. Дуже критична ситуація», – каже Оксана Паламар.
У відділі освіти Червонограда теж виправдовуються: мовляв, колись таких вимог щодо туалетів не було. Лише чотири роки тому внесли зміни до санітарних норм. А грошей із бюджету району на всі шкільні туалети в місті не вистачає.
«Навіть, якщо це робить сама школа, то мусить знайти спонсора або переконати батьків, щоб їх залучити», – зазначив начальник відділу освіти Червоноградської міськради Ігор Гомонко.
Та все ж пообіцяв знайти якнайшвидше кошти, щоб змінити туалети у цій школі.
Центр Львова. Школа № 62
У самому центрі Львова, у середній загальноосвітній школі № 62, теж не усі туалети із дверима.
«Трохи незручно, через те, що ти не можеш закритися», – каже школяр Олег.
«На третьому поверсі чоловічі туалети без дверей, а жіночі вже зробили нормально, із кабінками, з усіма зручностями», – додає учень школи Тарас.
Батьків така ситуація обурює. «Як дитині йти у туалет, якщо хтось буде підглядати. Запитаємо батьківський комітет, він має займатися такими справами», – розповідає мама учня школи пані Оксана.
«Вони ходять в туалет переважно удома. Є проблема із туалетами, яку три роки намагаються вирішити», – додає батько двох учнів школи пан Петро.
В. о. директора школи №62 Оксана Гурей пояснює, щоб одразу відремонтувати усі туалети – потрібна велика сума. З бюджету Львова уже чотири рази виділяли кошти на їх облаштування. Встигли відремонтувати вбиральні у молодшій школі та туалети для дівчат. Це 80% роботи. А от для хлопців вони і досі без дверей. У такій же ситуації і вчителі, для них вбиральні саме зараз перелаштовують.
«Вчителі ходять по одному. Зачиняємо двері та й все. А у діток – так. Але така була система колись. Зараз усе оновлюється. На це потрібно кілька мільйонів. Це є великі кошти», – пояснює Оксана Гурей.
Опісля ремонту у вчительських туалетах – перейдуть до облаштування вбиралень і для хлопців. Однак це станеться не швидше ніж наступного року.
Школа має більш нагальну проблему із дахом, який вже старенький та потребує термінового відновлення. Минулої зими чимало потерпіли від протікань.
На жаль, в управлінні освіти ЛМР упродовж кількох днів чиновника, який би дав відповіді на ці питання, так і не знайшли.
Думка експерта-психолога
«Радянської системи давно вже немає. Є українські стандарти. Чому за 30 років нашої Незалежності не зробили нових туалетів – це питання до керівників шкіл», – обурюється психологиня Ольга Швед.
За її словами, проблема з туалетом може обернутися для дитини серйозною психологічною травмою.
«Дитина перебуває у певній напрузі, аби якомога швидше вийти. Це один із аспектів, який може бути травмуючим для дитини», – пояснює Ольга Швед.
Для більшості дітей, через це перебування у школі стає некомфортним. Учень/учениця дратуються та не можуть акцентувати свою увагу на темі уроку.
«Це ж задоволення первинної потреби. Дитина більше ні про, що не може думати, не може зосереджуватися. Виникають проблеми із здоров’ям, бажання не ходити до школи», – пояснює почуття дітей у такій ситуації психологиня.
Вона радить батькам при виборі школи зважати на такі гігієнічні моменти, щоб новий етап життя дитини не був ще складнішим. Адже у період шкільних змін та адаптації діти більш уразливі і кожен момент відчувають особливо тривожно.
Юлія Бундз
