Степан Бандера та Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року.
5 липня 1941 року німці помістили Бандеру під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — у центральну Берлінську в’язницю. З початку 1942 року по серпень 1944 року він перебував у концтаборі Заксенгаузен у бункері «Целленбау».
У вересні 1944 року нацисти його звільнили й запропонували взяти участь у керівництві антирадянським збройним рухом в тилу червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію та на співпрацю не погодився. Також гітлерівцям було поставлено умову: зректись усіх претензій на українські землі, визнати повноважним органом влади України спеціальний комітет, який мав діяти окремо від «комітету народів Росії» А. Власова. Після цього радянський уряд уповноважив КГБ вчинити вбивство Степана Бандери. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року у Мюнхені.
А зі Львовом Степана Бандеру пов’язує те, що з кінця 1928 р. до 1933 р. він вчився на агрономічному відділі Високої Політехнічної Школи (тепер НУ «Львівська політехнка»). У студентські роки брав активну участь в організованому українському національному житті, був членом українського товариства студентів політехніки «Основа» та членом управи Кружка студентів-рільників. Деякий час працював у бюро товариства Сільський Господар, що займався розвитком агрокультур на західних українських землях.
З товариством «Просвіта» їздив у неділі та свята у поїздки в довколишні села Львівщини з доповідями та на допомогу в організації інших подій. У ділянці молодіжних і спортивно-руханкових організацій був активним, передусім у Пласті, в Українському Студентському Спортовому Клубі, а деякий час у товариствах «Сокіл-Батько» й «Луг». Займався бігом, плаванням, лещетарством, мандрівництвом. У вільний час залюбки грав у шахи, крім того, співав у хорі та грав на гітарі й мандоліні. Не палив і не вживав алкогольних напоїв.
Отже, якби поляки не нищили українського шкільництва, якби польська влада не здійснювала полонізації та не проводила кривавих акцій «пацифікації» (умиротворення) українців, якби не довелося протестувати проти цинічного приховування совєцькою владою Голодомору в Україні, якби не треба було боронити українців від вивозу до Німеччини на невільничу працю та від гітлерівського терору та грабунку, то був би Степан Бандера звичайнісіньким агрономом і створював би нові сорти жита – пшениці, а не творив би український легіон, не організовував би визвольної боротьби проти поневолювачів, не боровся б за державність України та не змушував би керівництво Третього Рейху визнати українську боротьбу! Воістину, що посієш, те й пожнеш: польські шовіністи, совєцькі комуністи та німецькі фашисти створили БАНДЕРУ, якого й досі бояться, як вогню!
А для нас прізвище «Бандера» стало одним із символів українського національно-визвольного руху XX сторіччя, якому в Україні встановлено не менше 40 пам’ятників та погрудь! Для візуального ознайомлення із пам`ятниками Степанові Бандері нижче подаю їх світлини, які подані за матеріалами Вікіпедії, а знимка пам’ятника у Львові – власна.
Світлини пам’ятників подані у наступній послідовності:
1. Монумент Степанові Бандері у Львові (автори проєкту: скульптор Микола Посікіра, архітектор Михайло Федик).
2. Пам’ятник Степанові Бандері в Івано-Франківську (автор — скульптор Микола Посікіра).
3. Пам’ятник Степанові Бандері в Коломиї (автор проєкту — скульптор Віталій Рожик).
4. Пам’ятник Степанові Бандері в Бориславі (автори проєкту – скульптор Л. Яремчук, архітектор – В. Гнатюк).
5. Пам’ятник Бандері у Великих Мостах (автор проєкту– скульптор Микола Король).
6. Пам’ятник Степанові Бандері в Дрогобичі (автори проєкту – скульптор Л. Яремчук, архітектор: Василь Каменщик, Євген Хомик, Микола Яцюк).
7. Пам’ятник Степанові Бандері в Стрию (автори проєкту – скульптор І. Самотос, архітектор: Василь Каменщик).
8. Пам’ятник Степанові Бандері в Трускавці (автори проєкту – скульптор І. Самотос, архітектор: Василь Каменщик).
9. Пам’ятник Степанові Бандері в Червонограді (автори проєкту – скульптор Василь Гурмак, архітектор Любомира Петрусь).
10.Пам’ятний знак Степанові Бандері в Крушельниці (автор проєкту – скульптор І. Самотос,).
11. Пам’ятник Степанові Бандері в Тернополі (автор проєкту- скульптор Роман Вільгушинський).
12. Погруддя Степанові Бандері в Бережанах.
13. Пам’ятник Степанові Бандері в Бучачі.
14. Монумент Бандері в Заліщиках. (автор проєкту- скульптор Роман Вільгушинський).
15. Пам’ятник – погруддя Степанові Бандері в Теребовлі. (автор проєкту- скульптор Роман Вільгушинський, архітектор – Микола Марченко).
16. Пам’ятник Степанові Бандері в с. Козівка Тернопільського району. (автор проєкту – скульптор Б. Григоренко).
Як бачимо, пам’ятники дуже різні і за масштабами, і за їх образним та художньо – естетичним вирішенням. Але робити аналіз їх мистецьких якостей не є метою цієї замітки. Тут радше хотілося показати щире прагнення українців увіковічнити пам‘ять про ЛІДЕРА НАЦІЇ.
Без сумніву, найбільш монументальним є пам’ятник Степану Бандері у м. Львові. А ще у м. Львові пам’ять про Степана Бандеру вшанували, присвоївши йому посмертно (7 травня 2010 року) звання «Почесний громадянин міста Львів».
Окрім того, у м. Львові на честь Степана Бандери названа одна з найкращих вулиць, яку дуже люблю, бо саме на цій вулиці спочатку на інженерно – будівельному, а потім на архітектурному факультеті Львівського політехнічного інституту я здобував свій фах.
Джерело: Діло з посиланням на фейсбук Володимира Сколоздри.
