Хоча більшість знахідок у нашому житті базується на звичайному випадку, ніщо в процесі дослідницького пошуку не відбувається випадково. Працюючи над розвідкою про землекористування та маєтності родини Бандерів у Стрию[1], довелося перебрати великий масив інформації, в тому числі візуальної, в архівах, бібліотеках, музеях і приватних колекціях[2]. І ось, до рук потрапили кілька десятків фотографій з родинного архіву Ліщинських, які варті особливої уваги[3] (його доля чимось нагадує долю Тростянецького архіву, а ще він очікує на прискіпливе вивчення[4]). Тепер ці світлини в архіві Катедрального храму Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрия.
Джерело: Фотографії старого Львова.
Багатьох дослідників хвилювало питання, чи збереглися фотографії Михайла Бандери (1853 – 1924), адже він займав помітне місце в житті стрийської громади. Локальний колорит і настрої, що панували в цю добу, чудово відобразила Зеновія Ханас у своїй новій книзі «Чотири ватри»[5]. Атрибуція та персоніфікація постатей з виявлених фотографій допомогла встановити, як виглядав Михайло Іванович Бандера.
Відомо, що дід Степана Бандери Михайло народився 20 липня 1853 року у будинку № 134 на передмісті Лани у Стрию. Пологи в матері Юстини приймала повитуха Анна Сабат. До хреста немовля тримали передміщани Андрій Косс і Тетяна Щербінська, а окропив дитину свяченою водою й миропомазав місцевий парох о. Іван Білявський[6].
20 листопада 1877 року Михайло одружився з уродженкою Ланів Єфросинією-Розалією Білецькою (1858-1939) й привів її до свого дому. В подружжя народилися сім дітей, однак вижили лише чотири – Андрій, Клементина, Софія та Осип.
11 грудня 1882 року акушерка Марія Бунецька прийняла хлопчика, якого за два дні нарекли Андрієм. Хресними батьками стали Микола Сольман і Марія Улицька[7]. Обряд хрещення здійснив сотрудник о. Адам Каленюк.
«Дорога Клімцю! Подай мені чим скорше адресу Сегіна у Відни, бо мені треба до него написати. Що чувати нового у Вас? Коли ідеш до іспиту? Мені поводиться добре. Що нового взагалі в Стрию? Цілую тебе сердечно. Твій брат Андрій»
Після закінчення семінарії батько Степана Бандери одружиться з Мирославою Глодзінською та служитиме священником у Старому Угринові й Бережниці Шляхетській, Волі Задеревацькій і Тростянці. Буде депутатом УНРади в Станиславові, капеланом Галицької армії. Разом з військами перейде за Збруч, але 1920 року повернеться. Після арешту радянськими органами безпеки, 8 липня 1941 року засуджений до смертної кари. Розстріляний у Києві.
28 червня 1885 року народилася друга дитина Михайла Бандери донька Марія[8]. Третім на світ з’явився син Іван 2 вересня 1888 року. Обоє дітей помруть від ангіни в листопаді 1889 році, Марія – 8-го, а Іван – 11-го.
Помічник стрийського пароха о. Теофіл Коблянський 1 листопада 1890 року охрестив і миропомазав наступну дитину подружжя – доньку Клементину. Вона народилася 31 жовтня. Пологи прийняла повитуха Кароліна Максимович[9]. Клементина Бандера закінчила вчительську семінарію, 12 серпня 1918 року взяла шлюб у Старому Угринові з молодим богословом Миколою Ліщинським (1891 – 1945), сином Костянтина й Марії Калацінської, який, висвятившись, виконував обов’язки сотрудника в Лисятичах.
Згодом Ліщинські перебралися до Стрия, де отець став катехитом місцевих шкіл. Їхній гарний будинок (Львівська, 19) досі є окрасою передмістя. Його збудували на ділянці, що належала родині Бандерів ще наприкінці XVIII століття й містила старий будинок з конскрипційним номером 134.
У подружжя було п’ятеро дітей: Дарія, Ірина, Марія, Зеновій і Богдан.
Ірина загинула 22 березня 1946 року, Богдан зник безвісти, Зеновій загинув 8 лютого 1948 року. Дарія та Ірина опинились в еміграції. Після арешту о. Микола Ліщинський отримав 10 років виправно-трудових таборів. Він загинув дорогою. Місце поховання досі невідоме[10].
Клементина відбула весь термін, повернулася в рідне місто, похована біля батьків на місцевому цвинтарі.
Архів родини Ліщинських є джерелом неабиякої ваги та неодмінно буде введений у науковий обіг.
26 грудня 1892 року о. Коблянський конфірмував вже п’яту дитину подружжя Бандерів сина Юліана, якого до хреста тримали Петро Голод і вдова Марія Ченстоховська[11]. Хлопчику не судився довгий вік.
Софія стала шостою дитиною в сім’ї, народившись 18 червня 1894 року. Її хресними батьками стали Андрій Голод і вже згадана вдова Марія Ченстоховська, що, до слова, була хресною мамою і Клементини[12]. Охрестив і миропомазав новонароджену о. Олекса Бобикевич.
Софія вийде заміж за Миколу Чабана. Подружжя оселиться в будинку №112 (тепер Львівська, 13). Всі їх діти померли в юному віці. 8 вересня 1924 року батьки поховали 3-річного Михайлика, а 20 лютого 1927 року – 3-річну Марію-Любов.
Софія Бандера і Микола Чабан також стануть в’язнями радянських таборів.
2 січня 1897 року народився наймолодший син Йосип. Його, як і сестру, охрестив о. Олекса Бобикевич[13].
Війна застала Йосипа учнем 7 гімназійного класу. Юнак вступив до Легіону УСС. Станом на 1916 рік – підхорунжий 5-ї сотні. Саме до цього часу належить фото з батьком. Біля Лисоні 30 вересня 1916 року потрапив у полон, перебував у таборі в Симбірську. Повернувся з полону наприкінці 1917 року й продовжив службу, отримав звання хорунжого, перебував у коші УСС на Херсонщині. Як старшина Галицької армії (четар з 01.08.1919) пройшов весь бойовий шлях, отримав поранення. Навесні 1920 року потрапив у полон. Після війни навчався у Вищій економічній школі у Відні, здобув фах інженера-агронома. Працював у Повітовому союзі кооператив. Під час німецької окупації – посадник міста Стрия. Заарештований за підозрою в зв’язках з ОУН, після звільнення переїхав у Дрогобич. Улітку 1944 року емігрував на Захід.
«Бандера Осип, фельдфебель, цісарсько-королівський Український стрілецький полк №1, 2-га рота, Галичина, Стрий, 1897, військовополонений, Волочиськ, росія» Див. Verlustliste Nr. 573. (1917-05-15).
Архівна евристика потребує багато часу та терпіння, але пошук не завершується ніколи. Попереду нові знахідки… А поки, відділ Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Меморіальний музей-садиба родини Бандерів поповниться новими експонатами і радо чекатиме відвідувачів.
Автор: Микола ЗАКУСОВ
директор Стрийського краєзнавчого музею “Верховина”
[1] Закусов М. До історії маєтностей і землекористування родини Бандерів в Стрию.
URL: https://photo-lviv.in.ua/do-istorii-maietnostey-ta-zemlekorystuvannia-rodyny-banderiv-u-stryiu/
[2]Дзюбан Р. Звідки походить рід Степана Бандери. Народознавчі зошити. 1999. 1(25). С. 11-13;
Дзюбан Р. Звідки походить рід Степана Бандери. Визвольний шлях. 1999. 10 (619). С. 1162-1178;
Пастух Р. Родина Степана Бандери. За Вільну Україну. 1994. 13, 14, 15, 18 жовтня; Пастух Р. Родина Степана Бандери. Хвилі Стрия. Стрий, 1995. С. 214 – 234; Пастух Р. Родина Степана Бандери. Корона Данила Галицького : вибр. статті, нариси, інтерв’ю, рецензії, есеї. Дрогобич, 2005. С. 100–116.
[3] Автор висловлює вдячність митрофорному протоієрею, стрийському декану, настоятелю Катедрального храму Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрия о. Мирону Гринишину та заступниці директора з наукової роботи Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Зеновії Ханас за надані матеріали, консультації і постійне спонукання до пошуку.
[4] Пастух Р. Родинний архів Степана Бандери : документи, спогади, пошуки. Дрогобич, 2008.
[5] Ханас З. Чотири ватри: дослідницька повість про дитячі та юнацькі роки Степана Бандери та його друзів пластунів. Стрий, 2022.
[6] ЦДІА України у Львові. Ф.201. Оп.4а. Спр.5420. Арк.3.
[7] Там само. Ф.201. Оп.4а. Спр.7212. Арк.51.
[8] Там само. Арк.204зв.
[9] Там само. Ф.201. Оп.4а. Спр.7214. Арк.13.
[10] Гринишин М. Катедра на Ріни. Церква і парафія Успіння Богородиці в Стрию. Стрий, 2023. С.311-319; 366-377.
[11] Там само. Арк.49зв. Роман Дзюбан помилково називає дитину Юліаною. Див. Дзюбан Р. Звідки походить рід Степана Бандери. Визвольний шлях. 1999. 10 (619). С.1172. Насправді повитуха Катерина Цибух приймала хлопчика Юліана 24 грудня.
[12] ЦДІА України у Львові. Ф.201. Оп.4а. Спр.7214. Арк.74зв.
[13] Бандера О. Квіти і терня на дорозі мого життя. Квітучі береги. 1976. Ч.16. С.24.
