Іноді від одного гвинтика системі літака залежать життя десятків людей. Іноді одна іскра вщент знищує заможне місто. Іноді земля йде з-під ніг.
Сьогодні ми розповімо вам про найбільші нещасні випадки, які стались у Львові. Пам’ятаємо, любимо, сумуємо…
Велика пожежа Львова 1527 року
3 червня 1527 року у Львові загорілась пивоварня, з якої вогонь швидко перекинувся на все місто та передмістя. Крім вогню містянам загрожувала і інша небезпека – вибухали підпалені військові снаряди, що зберігались у міських вежах. От що писав про цю пожежу невідомий автор XVI століття:
«Ось так усе це місто, як передвіщалося, за винятком одного дому покійного Івана Бороди, критого черепицею і через те названого вежею, дощенту з усіма своїми будовами, повністю було зруйноване».
Кількість жертв пожежі нам не відома. Однак, точно відомо, що більша частина жителів врятувалась – браму, яку закривали для захисту від нападів, вчасно відчинили та дали людям втекти з охопленого полум’ям міста.
До речі, саме відтоді у Львові почали будувати з каменю, а в архітектурі міста почалась доба ренесансу.
на ілюстрації зображена інша велика пожежа у Львові, яка сталась 2 листопада 1848 року, під час «весни народів»
А от на ілюстрації зображена інша велика пожежа у Львові, яка сталась 2 листопада 1848 року, під час «весни народів». Але вона, як відомо, була наслідком участі міста у воєнних діях.
Авіакатастрофа літака “Львів-Куйбишев” (1973р)
Жовтень 1973. На борту пасажирського літака Іл, що слідував рейсом «Львів-Куйбишев» (можливо, «Львів-Ульяновськ») з посадкою в Києві, майже відразу після зльоту виникла пожежа. Пілот спробував повернутися до Львова, але літак вибухнув над полем на північ від Львова. На усунення слідів катастрофи був кинутий цілий військовий полк, військові вручну три доби перебирали землю на поле шириною 5 км – такої сили був вибух. Загинуло більше 100 чоловік.
Як і велика кількість інших трагедій радянського періоду, про цю до наших часів не залишилось практично ніяких згадок. Радянський режим замовчував та тримав під грифом “цілком секретно” всю інформацію подібного й не лише роду.
Катастрофи Ан-10 у Львові (1959-1960)
На рубежі 50-60-х рр. відбулося дві жахливі авіакатастрофи, що забрали життя 72 людей, більшість з яких була звичайними пасажирами. Перша трагедія сталася 26 листопада 1959 року, коли при заході на посадку розбився новенький літак Ан-10. Він впав поблизу села Зимна Вода і забрав з собою на той світ 40 осіб.
Фото з Вікіпедії, вільної енциклопедії.
А вже 26 лютого 1960 року на околиці Львова сталась авіакатастрофа, яка забрала життя 32-х людей (25-ти пасажирів та 7-ми членів екіпажу).
Судно впало поблизу Залізничного п’ятого парку, ставши вже другим по рахунку літаком, що розбився в цьому місці. Цікаво, що вижити вдалося лише одному пасажирові, котрий за свідченнями очевидців був п’яний як чіп, і міцно спав в момент катастрофи.
Майже новий літак АН-10, який мав лише 109 годин експлуатації, при заході на посадку при абсолютно нормальному попередньому польоті врізався в землю під кутом 25° та промчався по землі 150 метрів.
Причинами обох трагедій став дефект конструкції літаків Ан-10, через що усю серію було знято з експлуатації. Замість польотів судна стали використовувати в якості оригінальних кінотеатрів, один із яких стояв і у Львові, в парку Боднарівка.
Літак двічі опускав ніс під час заходу на посадку, переходивши в небезпечне пікірування. Перший раз на висоті 100 метрів, команда змогла взяти ситуацію у свої руки та вирівняти літак. Однак, коли відбулось повторне пікірування АН-10 (на висоті 60 метрів), 4 досвідчених пілоти не змогли нічого вдіяти.
Причиною трагедій став дефект конструкції літаків Ан-10, через що усю серію було знято з експлуатації. Замість польотів судна стали використовувати в якості оригінальних кінотеатрів, один із яких стояв і у Львові, в парку Боднарівка.
Кінотеатр в парку Боднарівка, в сумнозвісному літаку марки Ан-10
Трамвайна аварія 1972 року
Наймасштабніша трамвайна аварія у історії Львова сталась 10 січня 1972 року. Водій трамвая заснув за кермом, внаслідок чого той зійшов з рейок і протаранив натовп людей, які чекали транспорт на зупинці. Загинуло 28 осіб. Радянська влада, наскільки відомо, замовчала про трагедію і перші згадки про неї у прес з’явились лише через 25 років.
Раніше зупинки трамваїв, чиї рейки було прокладено центром вулиці, знаходились на «острівцях безпеки» просто посеред проїжджої частини. Після цієї події змінили спосіб проектування львівських трамвайних зупинок.
Трагедія у Грибовичах
Остання велика трагедія у Львівській області сталась 28 травня 2016 року. В той день на Грибовицьке сміттєзвалище прибула група рятувальників для ліквідації пожежі. Через неправильне поводження із ТПВ на звалищі стався обвал сміття з 90-метрової висоти Троє людей опинились під завалами. Після багатогодинної рятувальної операції було знайдено тіла вже загиблих рятувальників.
Через ці події та повторну пожежу, що зайнялась на звалищі 8 червня того ж року, полігон ТПВ було закрито, а місто більш ніж на рік застрягло у сміттєвій кризі.
Фото: Державна служба з надзвичайних ситуацій
Золочівська авіакатастрофа (1985р)
3 травня 1985 року за 65 км від Львова – біля Золочева сталася одна з найбільших авіакатастроф, про яку досі мало хто знає. Адже інформація про неї була одразу засекречена. Внаслідок зіткнення двох літаків – військово-транспортного Ан-26 і пасажирського Ту-134 – загинуло 94 особи.
«Рятувати не було кого»
Житель Івано-Франківської області, лікар-ветеринар Михайло Козак в 1985 році проходив термінову військову службу. Служив на Львівщині у військовій частині 3350, що була дислокована в районі Золочева.
– Пам’ятаю, що в нашу військову частину того дня зателефонував невідомий і схвильованим голосом повідомив, що чув в повітрі сильний удар, – розповідає Михайло. – Опісля він побачив, як біля колгоспної ферми, де він працював, впали уламки літака. Весь особовий склад частини було піднято по тривозі і скеровано до місця пригоди. Одночасно з нами туди ж прибули пожежники, працівники правоохоронних органів, аварійно-рятувальна команда Львівського аеропорту. Але рятувати вже не було кого. Земля була усіяна дрібними уламками і закривавленими шматками людських тіл. Все це було розкидано на площі в кілька квадратних кілометрів.
– Того дня була типова львівська погода – нудний дощ, що мжичив з самого ранку, – продовжує свою розповідь Михайло. – До пізнього вечора ми були задіяні в прочісуванні місцевості і валилися з ніг від втоми. Знали лише те, що шукаємо фрагменти двох літаків – військово-транспортного Ан-26 і пасажирського Ту-134, які незрозуміло з яких причин зіткнулися в повітрі. І що на цих лайнерах летіло близько ста осіб. Про те, що на військово-транспортному літаку розбилося практично все керівництво Військово-повітряних сил ПрикВО, стало відомо лише через кілька днів, коли на Личаківському цвинтарі у Львові почали ховати жертв авіакатастрофи.
Лайнерами керували досвідчені пілоти
Широкій громадськості обставини авіакатастрофи в небі над Львовом стали відомі лише через сім років, коли в 1992 році в журналі «Цивільна авіація» була опублікована стаття про цю трагедію. Згодом про львівську катастрофу написали кілька центральних російських газет. Факти, викладені, в цих публікаціях, такі.
3 травня 1985 року в 12.02 з Львівського аеропорту вилетів Ан-26, який повинен був доправити до Москви керівництво ВПС Прикарпатського військового округу. На його борту було 6 членів екіпажу і 9 пасажирів. Разом з командуючим ВПС – генерал-майором авіації Є.Кропивиним в столицю летіли начальник політуправління С.Доценко і начальник штабу С.Волков. У числі пасажирів були також два сини командувача – курсанти військових училищ Андрій і Олександр.
Пілотувати Ан-26 довірили одному з самих досвідчених екіпажів. Командир корабля С.Шишковський досконало володів своєю професією і провів в небі майже 6 тисяч годин. Пілотувати літак йому допомагав В.Биковський, син відомого космонавта Валерія Биковського. На Ан-26 він налітав всього 450 годин, але вже встиг зарекоменндувати себе якнайкраще.
На борту цивільного Ту-134, який прямував до Львова з Таллінна, було 6 членів екіпажу і 73 пасажирів (у їх числі 8 дітей). Лайнером керував Герой Соціалістичної праці, льотчик першого класу Н.Дмітрієв. Обидва літаки повинні були пролетіти над Золочевим, де сходилися і розходилися траси на Мінськ, Прибалтику, Київ і Москву.
Про що розповів «чорний ящик»
Повітряна трагедія сталася через багато різних порушень. Недопустимим недбальством було те, що військовий літак вилетів майже на півгодини пізніше від регламентованого часу. Якби не це, не було б потреби розводити літаки на висоті: за розкладом руху вони не повинні були зустрітися.
На обидвох лайнерах не працювали локатори. Тож «запеленгувати» один одного літаки не могли, хоча щомиті відстань між ними зменшувалася.
Останню фатальну помилку допустила диспетчерська служба. «Диспетчер» підходу», який відповідав за район аеропорту, неправильно визначив відстань між літаками. Ан-26 було дозволено набирати висоту 3900 метрів і виходити на Золочів. Ту-134, який летів на Золочів з іншого боку –на висоті 4200 метрів, отримав команду знизитися до 3600 метрів. Тобто пасажирський лайнер «ввели» у повітряний коридор, зайнятий військовим літаком.
Ту-134 і Ан-26 зіткнулися в 12.13 – у хмарах на висоті 3900 метрів в 6 кілометрах від Золочева. Комісії з розслідування причин катастрофи вдалося розшифрувати «чорний ящик» військово-транспортного літака. З’ясувалося, що екіпажі лайнерів побачили один одного приблизно за 5-6 секунд до тарану, з відстані близько півтора кілометрів. Що-небудь змінити в такій ситуації було нереально. Магнітофонна плівка зафіксувала наростаючий гуркіт, тривожні вигуки екіпажу, а відтак – сильний звук удару. Після зіткнення, коли літак падав, запис продовжувався ще сім секунд. На плівці записано сповнені жаху крики людей – не лише пілотів, а й пасажирів.
Головними винуватцями львівської авіакатастрофи були визнані «диспетчер підходу», 48-річний «списаний» льотчик П.Савчук і його безпосередній начальник, 32-літній керівник польотів О.Квашнін. Обидва винуватці отримали тривалі тюремні терміни.
Скнилівська трагедія (2002)
27 липня 2002 року на Скнилівському аеродромі проводилось святкування 60-ї річниці 14 авіаційного корпусу ВПС України. На свято завітали сотні гостей.
На авіаційному шоу двоє досвідчених пілотів першого класу групи «Українські Соколи» виконували фігури вищого пілотажу. Однак, пілотами було допущено ряд помилок, одна із яких завершилась трагедією.
Каплиця зведена в пам’ять про загиблих в Скнилівській трагедії 2002 року
Під час виконання фігури «напівплетіння» пілоти не набрали достатньої висоти, зачепили дерево, бетонну стіну і, врешті, не змогли втримати літак – той впав просто у натовп глядачів.
Падіння винищувача Су-27 забрало тоді життя 77 людей. Дуже багато отримали травми і каліцтва різного ступеня тяжкості. Загальне число травмованих склало 292 людини, 136 з яких були діти.
Підтримайте проект на Patreon
