…але міська влада поки що переконує містян у доцільності відновлення двох-трьох. Як німецькі студенти намріяли Львову долю міста води.
Качки у прибережних водах озера в Горіховому Гаю сусідять із пластиковими пляшками та поліетиленовими пакетами. Водойму чистять – напевно, частіше за інші, адже парком опікується громадська організація та небайдужі сусіди, – проте охочих насмітити все ж більше.
До того ж, поближній смітник на Володимира Великого завалений відходами, які не вивозять уже тиждень. І на Княгині Ольги картина така сама.
фото Отара Довженка
Плесом озера кружляють підлітки на каяках. На березі втомлений рибалка без ентузіазму намагається видурити окунця з заростів водяної трави. Охочих зловити рибу тут явно більше, ніж самої риби. (Історик Роман Зубик у статті «Княжий Львів» писав: іще в шістнадцятому столітті риби у львівських ставах було стільки, що її постачали до Варшави).
фото Отара Довженка
З-під озера витікає потічок Річка-Смердючка (історична назва – Вулька), що присмачується каналізаційними стоками з приватних будинків, ховається під землю і десь під містом впадає до Полтви. «Весь цивілізований світ не дозволяє собі скидати воду в каналізацію», – каже головний архітектор Львова Юліан Чаплінський. Над озером, у Lviv Film Center, обговорюють візію Львова як Міста води.
Візія
У Львові 400 озер. Це правда – саме стільки нарахували дослідники Інституту екології Карпат. Раніше називали скромнішу цифру – 82, але нехай буде 400.
Уявімо, що всі вони розташовані в зелених зонах із відкритим доступом для всіх мешканців. Береги використовуються для відпочинку: тут облаштовані пляжі та місця для пікніків, проводяться культурні заходи. Кафе й ресторани біля озер не засмічують їх, а навпаки – доглядають і захищають. Водойми чисті, в них немає сміття, тому купатись можна без ризику для здоров’я. Тут також безпечно, адже береги патрулюються муніципальною поліцією.
Уявімо, що львів’яни знають усі чотири сотні водойм свого міста та усвідомлюють, якою є цінність води, шанують та не забруднюють її. Вчителі проводять уроки природознавства та біології на берегах озер, заохочуючи дітей знайомитись із екосистемою водойм, вивчати її, берегти. Водойми живі – там живе риба, птахи, плазуни й усе, що мусить бути в озері.
Уявімо, що озера більше не треба наповнювати з водогону. Уся дощова вода з дахів скеровується не до каналізації, а до відкритих водойм міста. Туди ж потрапляє вода зі 140 джерел – стільки нарахували на території Львова дослідники з Львівської Політехніки. Вздовж вулиць облаштовано відкриті потічки, якими тече де дощова, а де джерельна вода.
Усе це намріяли учасники зустрічі «Водойми Львова: приховані можливості», організованої Інститутом міста. Допомогли студенти Штутґартського університету, які дослідили ситуацію з водоймами Львова та спробували уявити, як можна було б повернути до життя мертві, заховані під землю або занедбані озера й потічки. Це частина їхнього дослідження під назвою «Львів – місто, придатне для життя».
«Ми дослідили, в яких районах Львова найчастіше постає питання повернення водойм до життя, і обрали кілька з них: Підзамче, Левандівку, трамвайне депо на початку Сахарова, “Медик”, Горіховий Гай, озеро на Симоненка та перехрестя Стрийської з Науковою», – каже Астрид Лей, одна з координаторок проекту.
Її колега Ленка Войтова розповідає: дослідники знайшли у Львові чимало місць, де вода була раніше й тепер знаходить собі дорогу, наприклад, під час сильних дощів.
Аби вирішити цю проблему, потрібно залишати менше заасфальтованих або забрукованих ділянок – наприклад, не закладати плиткою трамвайні колії, щоб вода могла йти в землю.
Люди, каже пані Войтова, створюють забагато бар’єрів на шляху води, а натомість варто будувати мости, аби вода могла текти під ними вільно. Одна з пропозицій студентів – акведук, себто надземний міст-канал, яким вода могла б текти з Високого Замку на Підзамче над залізницею. Такий міст можна було б використовувати і як пішохідний, аби люди не бігали через колії.
У нижній, менш цивілізованій та знаній львів’янам, частині парку Горіховий Гай німецькі дослідники знайшли тунель у залізничному насипі. «Він має вигляд каналу, а не переходу для людей. Нам усі казали: не йдіть туди, там нічого немає, тільки вода. Отже, вода є! На цьому місці слід зробити міст, під яким вона вільно тектиме», – розповідає Ленка Войтова.
Реалії
«Нема там ніякої води! – заперечує місцевий мешканець, що прийшов на зустріч до Lviv Film Center. – Сама каналізація з приватних будинків». Люди з таким настроєм добре знайомі урбаністам: візії майбутнього, мозкові штурми та всілякі розмови їх дратують. Вони вимагають негайних дій. «Коли буде вода? Коли наповните друге озеро?», – запитує чоловік у головного архітектора Львова Юліана Чаплінського.
Чаплінський відповідає: наповнити озеро не важко. Але це не вирішить проблему, адже оплачена бюджетним коштом вода з водогону однаково йтиме в землю. Саме так відбувається, наприклад, із озером на вулиці Симоненка (біля ресторану «Касіопея»), куди місцевий депутат, за словами Юліана Чаплінського, щороку напускає «безкоштовної» води. Хоча озеро можна було б дренувати, аби воно наповнювалось природно.
А мешканці сусідніх будинків, як і раніше, смітитимуть на берегах, трактуючи озеро як спільне, а отже – нічиє. Еколог Дзвінка Калинець-Мамчур із Львівського національного університету імені Франка розповідає, як разом із своїми студентами чистила витоки Вульки у Горіховому Гаю. Щойно завершивши роботу, вони побачили, як люди з поближніх приватних будинків несуть до потічка відра зі сміттям.
Два роки тому, коли зловмисники спустили озеро на Погулянці, турклуб «Манівці», що опікується цією водоймою, мусив цілодобово охороняти товстолобиків – рослиноїдну рибу, запущену для очищення озера. Водойми на Хуторівці, перетворені Українським католицьким університетом на унікальну для Львова чисту відпочинкову зону, залишаються чистими лише в ті дні, коли на дамбі стоїть автомобіль державної служби охорони. Що вже казати про озера, які ніхто не доглядає. Схоже, єдиний спосіб залишити озеро чистим – посадити його в клітку, як ось це, в ботсаду ЛНУ імені Франка:
фото Олі Василець
Якщо від ідеї підняти Полтву з-під землі в середмісті у минулому десятилітті відмахувались як від божевільної, а проект львівського порту сприймається тепер як анекдот, то відновлення озер – завдання здійсненне. За словами Степана Тупіся з Інституту архітектури Львівської Політехніки, джерела – потужний водний ресурс, який, будучи відновленим, може стати основою для наповнення озер. «Зараз джерельна вода відправляється відразу в каналізацію, й очисні споруди очищують чисту воду», – констатує він. Більшість джерел зосереджена в межах другого зеленого кільця Львова – парків, які оточують центральну частину міста.
Якщо зібрати їхню воду та скерувати до пересохлих та зарослих водойм, а на додачу почати збирати дощову воду з дахів – як це, за словами Юліана Чаплінського, робитимуть у житловому комплексі «Америка» біля Горіхового Гаю, – вода буде.
Шкода лишень, що до води, аби її негайно не перетворили на загиджене болото, потрібен поліцейський з кийком.
Плани
Поки що в міської влади є плани радикального перетворення декількох водойм. Найсміливіший замір – Пелчинський став, на місці якого зараз вулиця Вітовського та сквер перед входом до Парку культури. Цю ідею вже презентували громадськості.
За словами Юліана Чаплінського, на дослідження території, необхідні для цього проекту, виділено 600 тисяч гривень із міського бюджету. «Це абсолютно реальний проект, – розповідає Чаплінський. – Ми знайшли одного з найстаріших спеціалістів-гідрологів, якому вже дев’яносто років. Він розповів, який тиск і підпір вод у Стрийському парку і Парку культури. Водоканал підтвердив, що вода й каналізація на Стрийській розділені. Є труба, якою дощові води течуть під центральною алеєю Парку культури». Тож наповнити став можна. Проте ремонт вулиці Вітовського – це справа не цього року, й не факт, що наступного. До того ж, мешканці району висловили бажання брати участь у розробці проекту реконструкції за принципом, випробуваним на вулиці Бандери. Чи схочуть вони відновлювати став?
Є також проект облаштування Левандівського озера, де має постати міський пляж. Торік озеро почистили, тож гіпотетично там справді можна буде купатись. Є проект забудови навколо озера на перехресті Стрийської і Наукової.
Ще один перспективний напрямок, за словами Юліана Чаплінського – околиці Сихова. Річка Зубра, що виходить назовні біля гуртового ринку «Шувар» уже отруєною каналізаційними стоками, колись живила кілька озер і ставків. До середини 80-х тут було Піонерське озеро.
«Є ідея зробити громадський простір на Зубрі біля вулиці Хоткевича, на місці, де зараз автостоянка,– каже Юліан Чаплінський. – А вздовж русла річки зробити пішохідно-велосипедний променад. Ним мешканці сіл, що лежать на південь від Сихова, могли б потрапляти на ринок. На жаль, там багато самозахоплень, але ми розглядаємо такі ідеї. До того ж, у Зубру скидає дощову воду стадіон “Арена Львів” – цей ресурс також можна використати».
«Ми готові розглядати всі ідеї, – додає Юліан Чаплінський. – Нехай буде двадцять проектів, а спрацює один. Робили б це раніше, але це питання ніколи не було цінністю для більшості людей».
Підготував Отар Довженко, “Твоє місто“
Підтримайте проект на Patreon