Наприкінці березня невідомий вуличний митець встановив у львівському сквері на Валах величезну медичну маску, яка викликала неабиякий резонанс в інформаційному просторі. А під інсталяцією художник залишив свій нік у соціальній мережі Instagram: dart_painter.
Згодом він створив іншу інсталяцію – поблизу Парку культури імені Богдана Хмельницько. Це був комп’ютерний монітор, на якому «сидить» «Мислитель» – скульптура французького митця Родена.
Galnet вдалося поспілкуватись із таємничим художником.
Хто такий dart_painter?
Справжнього імені та віку він не називає. Просить кликати Андрієм, а щодо віку сказати – більше 20 років. Про сферу діяльності та освіту також неохоче розповідає. Андрій почав займатись стріт-арт мистецтвом у 2017 році. У 15-річному віці він переїхав до Львова на навчання. Під час університетських років зрозумів, що не хоче працювати за спеціальністю. Тоді хлопець почав шукати себе.
Відправним пунктом, який надихнув його на заняття стріт-арт мистецтвом, зізнається, став фільм «Вихід через сувенірну крамницю» про всесвітньо відомого англійського андерграундного художника Бенксі. Також каже, надихають твори Енді Воргола, Френсіса Бекона, Марселя Дюшана.
Свою мистецьку діяльність Андрій розпочинав із простого – готових трафаретів. Однак, згодом, зрозумів, що хоче створювати власний мистецький продукт. Він почав освоювати фотошоп, створювати трафарети і концепти.
Більшість робіт «не виживають»
Зараз деякі авторські роботи Андрія львів’яни можуть впізнати. Зокрема, найвідоміша з них – вищезгадана гігантська медична маска у сквері на Валах. Загалом митець створив близько 30 робіт: інсталяції, малюнки, постери, однак, залишились «живими» лише сім. Решту замалювали або зірвали, а одну навіть вкрали.
«До цього треба бути готовим. Ти малюєш на вулиці і потрібно розуміти, що їх будуть замальовувати, зривати, перефарбовувати, словом – нищити. Якщо ти зробив роботу на вулиці, вона уже не твоя, це уже суспільна власність», – розповідає митець.
Першу роботу митця, до слова, замалювали через три дні.
«Це був хлопчик, який кидає коктейль молотова. Малював його на львівському стадіоні «Україна». Тоді, пам’ятаю, було дуже страшно і вітряно. Коли малював, тримав телефон підборіддям, щоб світити і у результаті розбив телефон. Але, коли прийшов переглянути роботу, то відчуття, які виникли, не передати словами».
А одного разу на площі Ринок Андрія спіймала поліція. Проте, конфлікту вдалося уникнути.
«Я навіть не тікав. Вони просто підійшли до мене, думали, що я розкладаю закладки. Не знаю, чому у людей відразу виникають такі думки. Я пояснив, чим насправді займаюсь. Саме тоді я розклеював зображення робіт Рене Магріта, Леонардо да Вінчі, Мунка та інших. Також додавав до них інформаційні описи. У такий спосіб хотів зробити з вулиці невеличку галерею, щоб люди могли побачити та щось нове для себе дізнатись. Поліціянти мене відпустили і сказали, щоб я більше не робив такого. Але потім я наклеїв ще одну роботу».
Остання робота митця – інсталяція: зображення скульптури Родена «Мислитель», який сидить на моніторі старого комп’ютера. Розмістив він її поблизу парку культури імені Богдана Хмельницького. Робота не «прожила» і доби, хтось вкрав монітор.
«Цією роботою, я, насамперед, хотів показати, що з розвитком технологій, ми змінюємось, змінюється наше мислення. Зараз люди думають значно менше. Технології зробили наше життя у рази простішим, а думати – фактично не потрібно, адже можемо знайти майже усе готовим. А «Мислитель» Родена – це символ роздумів, він думає», – пояснює Galnet Андрій.
Митець додає, що все частіше він намагається клеїти роздруковані роботи. Каже, відчуває себе безпечніше і це можна робити вдень, не ховатись. А величезну медичну маску, яку він створив, щоб нагадати людям про важливість індивідуальних засобів захисту від коронавірусу, встановлював вночі з друзями майже годину.
Вандалізм чи мистецтво?
Власні роботи Андрій не називає вандалізмом:
«У мене є правила, яких я дотримуюсь: не малюю на церквах, пам’ятках архітектури та загалом стінах, яким би не пасувала моя робота. Якщо я бачу гарну стіну, фасад і те, що там мій малюнок абсолютно не потрібен, я не буду його там малювати. Якщо бачу, що малюнок може стіні щось додати, прикрасити її, тоді там його створюю. Звісно, це моя суб’єктивна думка і я можу помилятись, і люди можуть це розцінювати як вандалізм».
«Я, насамперед, роблю це для людей, моя основна мета: не пошкодити щось чи просто розписати, я намагаюся щось привнести, дати людям для роздумів», – додає митець.
Galnet поцікавився в Андрія, де проходить, на його думку, грань між мистецтвом та вандалізмом:
«Я стараюсь вкладати у свої роботи якийсь посил. Надаю перевагу більш концептуальному мистецтву, аніж декоративному. Там, де є образ і думка, там є і мистецтво. Вандалізм – це умисне пошкодження майна, будинків, без будь-якої мети, чого не можу сказати про свою творчість. У кожного можуть бути свої погляди на це питання, воно є дуже суб’єктивним. Нещодавно я йшов повз церкву і побачив напис на фасаді. Це була реклама чергового телеграм-каналу. Це 100% вандалізм. Насправді грань є дуже розмитою. Багато залежить від контексту і місця».
Сучасний стріт-арт в Україні
Малює Андрій нелегально, каже, що таке мистецтво йому більше імпонує. Зокрема, ця риса і є проявом автентичного стріт-арту.
«Вуличне мистецтво є частиною сучасного мистецтва, як би наші українські галеристи не хотіли його до себе приймати. За кордоном є цілі музеї стріт-арту, у нас поки що такого немає. Cтріт-арт культура у нас не настільки розвинена, як за кордоном, тому вуличних художників у нас набагато менше. Йдеться не про муралістів, вони працюють законно, з дозволами, а художників, які малюють нелегально, вночі», – пояснює митець.
За переконанням Андрія, вуличне мистецтво потрібно розвивати, адже воно повинно стати частиною нашої культури.
«Я дуже хочу, щоб люди його прийняли. Поки що не всі розуміють його, для багатьох це щось чуже. І я хочу скорегувати цей стереотип, що все, що малюють балончиком – вандалізм», – підсумовує Андрій.
Наразі митець планує взяти участь у конкурсі «Імунітет», який організовує луцький Музей сучасного мистецтва Корсаків. Також Андрій подався на конкурс українського попарту від київської галереї «Portal11».
