10 січня протягом кількох годин головні автомобільні переходи на українсько-польському кордоні були заблоковані пікетувальниками. Причиною такої акції протесту стали зміни у митних правилах, які почали діяти з Нового року і які суттєво утруднюють так званий «човниковий бізнес», що став основним і головним джерелом доходів для багатьох мешканців прикордонних районів.
Про справжні причини блокування кордону про говоримо у прямому ефірі ZAXID.NET LIVE з Володимиром Васьківим, одним із організаторів цієї акції протесту.
Доброго вечора, пане Володимире. Для початку пропоную переглянути коротенький сюжет, який підготувала наша журналістка Вікторія Іваськевич.
***
У середу мешканці прикордонних сіл влаштували попереджувальну акцію протесту на кількох пунктах пропуску – кілька годин блокували дороги до кордону в Шегинях, Раві-Руській та Краковці. Так вимагали скасувати закон, який обмежує неоподатковане ввезення товарів в Україну.
Серій Панчук, в. о. начальника митного поста Шегині: «На жаль, дана акція є незаконною, бо це створює перешкоди для пересування громадян через кордон, створює незручності і дестабілізує ситуацію в Україні».
Зміни до Податкового кодексу почали діяти з січня. Відтак якщо ви перебуваєте за кордоном до 24 годин, то без мита зможете провезти в Україну товарів на суму до 50 євро. Якщо поїздка тривала три доби, можна закупитися вже на 500 євро і не платити податок. На все бажано мати із собою чеки, аби довести митникам, що ліміт не перевищено.
Ольга, мешканка Мостиськ: «Попробуйте нині… От, допустимо, я заїхала в дев’ятій ранку до Польщі. І мушу до завтра до дев’ятої години сидіти в Польщі – де? На асфальті під “Бедронкою” чи де?»
— А купуєте більше, ніж на 50 євро?
— Та деколи купується більше – і продукти, і щось таке. І як бути? Під «Бедронкою» на асфальті поляки не дозволяють сидіти, там гонять…
Іван, мешканець Стрілковичів: «Влада наша мудро думає, вона знає що робить. Хочуть просто перекрити канали, щоби ми ходили по “Сільпо”, по супермаркетах…»
А от імпортери зміни до закону підтримують – мовляв, човників використовують контрабандисти, щоб не платити мита. Так, скажімо, переносять цілі фури товару.
Василь Король, президент Асоціації імпортерів м’яса: «Товарна партія розбивається, дробиться, а пізніше переноситься через кордон, і вже на території України вона знову формується у ту саму товарну партію. То ми говоримо про контрабанду».
Втім, «човники» опускати рук не збираються. У «Асоціації платників податків» помітили, що в соцмережах вже обговорюють способи обійти невигідний закон.
Лілія Долінська, голова ради відділення «Асоціації платників податків України»: «Нечесний бізнесмен завозить одну партію людей, вони ночують в хостелах – забирає іншу партію людей, які перевозять на 500 євро. Потім завозить ще одну партію людей – тобто залучення більшої кількості громадян…»
Наразі ж противники обмежень стоять на своєму: якщо парламент не скасує змін, обіцяють знову перекрити кордон – тепер уже безстроково.
***
Отже, Володимире, ви заявляєте себе як одного з організаторів акції протесту. Розкажіть трохи про себе – де живете, чим займаєтеся?
Я мешканець села Викоти, то сім кілометрів від Самбора. В мене вища освіта – закінчив «залізнодорожне» училище, «залізнодорожний» університет дніпропетровський, працював на залізниці. А оскільки така зарплата була мізерна, що неможливо було навіть сім’ю створювати, з дівчиною нормально позустрічатися, то залізницю залишив. Займався бізнесом, платив податки. На базарі в Самборі стояв, був приватним підприємцем, був в торгівлі – два роки працював в торгівлі, менеджер по продажу оптового товару, компанія «Берта». А потім пішла сім’я, жінка, дитина – бачив, що коштів не вистачає, ну і почав їздити в Польщу. На заробітки трохи їздив.
Тобто, наскільки я розумію, ви власне почали їздити і перевозити товар – як те, про що йдеться тут в сюжеті, така дрібна контрабанда?
Ну, я би не казав, що дрібна контрабанда…
Тобто дозволена…
Так, дозволена.. Було дозволена на 500 євро, було дозволено 50 кілограмів – на цьому так трошки і жили.
Можете назвати суму, яку ви заробляєте таким чином в місяць?
Ну, їжджу 2-3 рази в тиждень, десь 400-500 гривень лишається.
За раз?
Так, за раз.
Зрозуміло. Скажіть, будь ласка, як ви шукали однодумців і як організовували цю акцію? Це ж у кількох місцях треба було…
Я – колишній політик, був в «Українській народній партії» п’ять років, брав активну участь у громадському житті, колишній народний депутат у Викотах, п’ять років..
Депутат сільської ради?
Так, сільської ради. Відстоював інтереси людей. Наприклад, осередок очолював у Викотах «Української народної партії», їздив на з’їзди, на конференції, входив у раду Самбірського району.
Тепер ви не є членом партії?
Ні, я вийшов з партії. Бо побачив, що рейтинг Костенка падав, він тоді ще об’єднувався щось трошки зі «Свободою». Я не хотів, бо бачив, що перспектив нема.
Менше з тим, але от як ви однодумців шукали? Це ваші колеги, які з вами щодня їздять?
Знайомі, колеги, друзі, всі ми знаємося. Люди, яких обурювало це все обмеження, – бо влада ж взамін нічого не дає.
А якісь політики до вас зверталися у зв’язку з цими акціями протесту? Пропонували, можливо, допомогу?
Ні, не було.
І ви не зверталися до політиків?
Ні.
Тобто там немає жодного політичного сліду… Розкажіть, будь ласка, як реагувала поліція і люди, коли ви почали оці акції протесту. Це вже ж друга за цей рік?
Так, друга. Перша почалася в Раві-Руській. Ми побачили, що влада не йде нам на поступки, на наші вимоги. Це найбільше людей обурює – оці 24 години перебування за межами держави. Це приниження.
Ми про це ще поговоримо. Я хотів дізнатися, як реагувала поліція на ваші дії, бо це все-таки перекриття.
Поліція – нормально, зовсім нормальні люди, ввічливі, грамотні. Претензій зовсім нема. Ми знайшли порозуміння – це їх також може стосуватися, вони як громадяни України також мають право поїхати за межі держави.
А люди, які стояли в черзі?
Нас підтримували, сигналили клаксонами. Ми пропускали людей – то не було повне перекриття. Ми пропускали на півгодини 10 машин в одну і другу сторону, було й більше пропустили ніж десять машин, як просили дуже, бо терміни.
Пане Володимире, все ж цими акціями протесту чого ви хочете досягнути? Повернення старих правил, тобто того, що було?
Так. Якщо, наприклад, влада хоче боротися з контрабандою, то нехай вона зробить ще якісь служби, робить перевірки частіші – залучає, наприклад, київські служби, СБУ, раптові… Ніхто не забороняє, якщо хоче реально побороти контрабанду.
Але просто для багатьох людей це є засіб існування. Бо знайти роботу… Наприклад, мені, який живе за 7 кілометрів за Самбором, іти на роботу за 7 чи 10 тисяч у Львів, так як я з вищою освітою, то в кінці лишається тисяча, півтори тисячі гривень. Тобто якщо це молода сім’я, то дитину я не прокормлю. І сім’я повинна рости, розвиватися. Сім’я хоче часом якийсь телевізор, пральку, холодильник, і якісь гості часом можуть прийти.
Але за такі гроші живуть багато сімей в Україні – 10 тисяч ви кажете. Зрештою, ви ж теж працювали.
Десять тисяч – це у Львові. Якщо я поїду у Львів, мені треба зняти квартиру – квартира у Львові 3-4 тисячі. Плюс мені треба на роботу добиратися кожен день, це також видатки і кошти. Плюс треба обід кожен день, це гривень 50-70.
А в Самборі, ви вважаєте, роботи немає?
В Самборі нема робочих місць, щоби мешканці мали достойну зарплату.
Ви кажете, що кордон фактично годує вас і схожих на вас людей – але це ж не робота, ви ж фактично перевозите [контрабанду]. Якби йшлося про те, що для власного споживання везете – то це одне, але ж ви перевозите товар, як кажете, для інших бізнесменів, які продають його і не платять податків.
В багатьох випадках ми їдемо для власного споживання – продукти харчування, побутова хімія, щось для хати потрібно. Наприклад, продукти харчування дешевші, якісніші, побутова хімія теж німецька.
А де ви берете гроші на це, якщо не працюєте, а тільки возите через кордон?
Сестра працює, батько працював довго, є заощадження.
Отже, в Самборі таки є робота, якщо працюють.
Є, але не для всіх. Якщо йде поняття про сім’ю і дитину, то ти вже «не стягуєш», розумієте. Тоді лишаються заробітки.
Але заробітки полягають в тому, що ви перевозите через кордон. Ви ж не їдете в Польщу працювати на якомусь заводі чи на будові, ви заробляєте на різниці в ціні товару – правильно я розумію? – який перевозите через кордон. Ви ж везете не для себе, а для перепродажу.
Ну, різні випадки бувають.
Добре. Все-таки оце блокування кордону викликало серйозний резонанс в Україні. Але якщо почитати і соцмережі, і те, як медіа реагують, то все-таки явно більшість не на вашій стороні. Вас не турбує, що не всі вас підтримують, м’яко кажучи?
Оце перебування людини за межами держави 24 години – це приниження нації, розумієте? Тому, що це стосується кожного громадянина України. Наприклад, люба людина може поїхати собі в Європу чи Польщу. Мешканці, наприклад, Львівщини поїдуть в Перемишль. У Перемишлі є супермаркети, гіпермаркети «стройматеріалів» – і людина може собі щось купити.
Володимире, але вимоги обов’язково лишатися на 24 години немає – просто ви тоді повинні сплатити податок з того, що понад 50 євро, якщо повернулися в межах доби.
Ні, якщо ти купив собі до 500 євро, чи до 300, чи на 400 – в законодавстві новому є, що ти змушений перебувати 24 години.
Ні, дивіться: в новому законодавстві є, що ви повинні сплатити до 30% – 10% плюс 20% – за перевищення цієї норми.
Якої, 500 євро?
Навіть 50, якщо ви менше доби. Тобто просто товар буде трошки дорожчий.
Якщо ти товар купляєш на 50 євро, то ти можеш 24 години не бути за межами України.
Так, без проблем. Якщо ж ви на 70 купите, то з 20-ти євро треба заплатити 10%+20% ПДВ, тобто 30% ще зверху заплатити за цей товар, тобто за оті 20 євро.
Ну, а якщо ти купиш до 500 євро товар, чи 300, 400 євро купив собі. Поїхав, купив телевізор до 500 євро, 400 євро хай буде…
Але ви не кожен день купуєте телевізор для себе…
Не кожен день, але випадок буває. Наприклад, людина робить собі ремонт в хаті, зекономила кошти. Вона найняла будівельну бригаду – і ти поїхав, купив собі товар. Приїхав, тобі забраккло чогось, будівельного товару. Майстер каже: «Мені треба того, того і того, недостатньо». І ти змушений аж три доби чекати, щоб довезти той товар, тому що це також економить твої кошти. Там є поняття, як таксфрі – 23% знижки. Крім того, є акції, розпродажі, товар дешевший, плюс ще мінус тих 20-23% – суттєва економія для людини.
Дивіться, Володимире, ми вже з’ясували, що необов’язково перебувати 24 години, просто треба заплатити податок…
Чим більший товар, тим більший податок.
Ну, воно у відсотках… Ясно, як ви накупите на 10 тис. євро, то треба буде багато заплатити.
Дозволено як – до 500 євро.
Ви, я так розумію, не працюєте офіційно, але хочете купувати товари якимось чином і жити нормально.
Ні, ну я за всіх людей говорю… Я поїхав на заробітки – заробив собі гроші, наприклад, в Польщі. Офіційно працював, влаштований був півроку, приїхав – і я тоді хочу щось купити, бо заробив кошти.
Ну, так ви заробили і ввезли – з цим же проблем немає?
Ну як ввезли? Ти ж приїхав з грошима – а тоді поїхав за товаром, нє? Ви з жінкою чи з родиною сіли і подумали, що тобі там треба. Тоді ти їдеш за межі держави і купляєш, бо там дешевше.
Ну так, якщо ви з жінкою їдете – то ви на 1000 євро можете провезти товару для себе.
Добре – але 24 години перебування за межами держави потрібно.
Скажіть, до речі, ваша родина субсидії отримує?
Так, отримуємо.
Ви отримуєте ці субсидії власне з наших податків, але не хочете платити цих 30%, які треба зараз за оце перевищення платити.
Дивіться, я працював на державній роботі на залізниці – я платив податки. Я займався бізнесом – я платив податки. Я працював на компанії – я платив податки.
Вважаєте, що тепер вже не треба податків платити?
Ну, чому не треба?
Ви там платили, а я тут плачу. Але зараз ви не працюєте і не хочете платити оцей податок, який з вас знімають таким чином через покупку. Я просто хочу зрозуміти Вашу логіку, ви ж закликаєте, що це треба повернути.
Ми займаємося бізнесом, наприклад, і будемо їздити кожен день. І ми займаємося бізнесом, ми готові себе зареєструвати як приватних підприємців і платити податок.
То в чому проблема, чому ви не можете зареєструватися як приватні підприємці і платити податки? Можливо, не треба буде субсидій вашій родині.
Проблема не в тому. Проблема в тому що я не їжджу часто – я не їжджу кожен день. Є транспорт. Транспорт треба обслуговувати, заправляти, запчастини не дешеві… Розумієте, якби я їздив кожен день і щось продавав, то я би мав доход, я би зареєструвався і мав податки.
Я все одно не розумію… Якщо ви не їздите щодня, то чому організовуєте ці акції протесту? Що для вас змінилося? Змінилося те, що ви не хочете платити податок і не хочете ночувати? У вас є вибір: або переночувати, або заплатити податок. Ви ні того, ні того не хочете. Оце вас хвилює?
Чому? Люди є різні – і багаті, і бідні, і середнього класу. В більшості прикордоння кожен старається економити і хоче в ту норму вписатися, розумієте: поїхати в Польщу, щось там купити і не ночувати там 24 години. А може, йому коштів не хватає на цей податок?
Скажіть, будь ласка, відверто. «Човниковий бізнес» – він справді є основним джерелом доходів для цих мешканців прикордоння? Бо іншого пояснення, чому щодня їздити і по кілька разів перетинати кордон, немає.
Ну, в більшості – так. В більшості є основним джерелом існування засобів сім’ї.
О’кей, це справа держави – знімати з вас податки… Але за рахунок оцих «човників» створюються просто гігантські черги на кордоні, й інші мешканці України дуже часто відмовляються від подорожей просто тому, що 10 годин стояти на кордоні…
Дивіться, самі більші черги на кордоні роблять «євробляхи».
А «євробляхи» – це не учасники «човникового бізнесу»?
Я не знаю, я не можу за кожного ручатися. Багато людей накупили багато машин – по дві, по три – і всі на них їздять перетинати кордон. І стали дуже «сумашедші» черги.
Але я щось не чув, щоби «євробляхи» блокували кордон через це.
Ну як, було – «Авто Євро Сила» добивалася.
Вони добивалися, щоби їх легалізували тут – в Україні.
І щоби щоп’ятий день не пересікати постійно. Бо було колись щодесять днів, а тепер стало що п’ять днів, розумієте. Наскільки я знаю, там вже домовилися з Южаніною (Ніна Южаніна, нардеп від БПП), якийсь закон має бути – має бути не сильно дороге мито, тобто розмитнення. І людина може собі, наприклад, з 1995 року якщо якась машина має, розмитнити її і поставити на наші номери українські.
А піші переходи? Там машин немає, але вони теж заповнені цими так званими «мурашками» – мешканцями прикордоння, які переносять товари.
Піші – там є різні люди. Є багато, що на заробітки їдуть…
Ви чули про цей спосіб (у нас в сюжеті було), коли цілі фури подрібнюють товар, переносять на руках – і з другого боку кордону складають це все знов у фуру?
В останній час – рік-півтора – я вже цього не бачив. Колись були такі речі, зараз такого нема.
Тоді ще наостанок – наш час вичерпується… Поки що ваші акції протесту успіху не мали. З іншого боку, в медіа анонсувалося, що ви збираєтеся вже і безстрокові акції протесту влаштовувати.
Ну та, саме більше людей мучить і принижує оце перебування за кордоном 24 години.
Добре, а чому ви блокуєте кордон, де такі самі українці перетинають, а не Верховну Раду, не митницю?
Тому, що людей важко організувати. Люди там виживають, оце прикордоння… Ті ж багаті, які організуються, поїдуть в Київ, там будуть місяцями жити. Тут треба на все кошти – на транспорт, на харчування, на перебування в Києві, де спати, ночувати.
Судячи з того, що ви розказуєте, то гроші є у цих людей, які заробляють тут, на кордоні.
Я вам говорю, що є люди, які мають 2–3 дитини, жінка, він, людина так якби, чоловік – сім’я немала, розумієте. І комунальні платити, і все купляти – то не так все легко.
Ну, загалом мені зрозуміла ваша позиція. На жаль, наш час вичерпався. Нагадаю, що ми говорили сьогодні в прямому ефірі ZAXID.NET LIVE. з Володимиром Васьківим, одним із організаторів протестів на кордоні. Мене звати Олег Онисько, побачимось через тиждень. Дякую, Володимире.
Дякую, до побачення.
