У суботу, 18 листопада, після восьми років реконструкції у Львові відкрився центр сучасного мистецтва. Jam Factory Art Center працюватиме у Фабриці повидла, як звикли львів’яни називати цю схожу на замок будівлю на Підзамчі.
Jam Factory Art Center є місцем, де буде презентована сучасна українська культура, де буде місце зустрічей, дискусій та рефлексій. Оновлена фабрика втратила вигляд мальовничої руїни, проте зараз має потенціал стати не лише модерним та потужним мистецьким центром, найбільшим у Львові, а й тим магнітом, який має усі шанси призвести до оновлення та пожвавлення цілого району, наскільки гарного, настільки й занедбаного. І цей процес уже розпочато. Зокрема уже відновили історичну будівлю для бібліотеки «Під Високим Замком» та капітально відремонтували частину вулиці Богдана Хмельницького.
Стан будівлі до та після реконструкціїНа території центру облаштували шість окремих просторів площею понад 3500 м2. Відновлені та модернізовані приміщення повністю пристосовані для виставок, вистав, концертів, кінопоказів та перформансів тощо.
Трохи історії
У приміщенні на вулиці Богдана Хмельницького у 1872 році єврейський підприємець Йозеф Кронік заснував фабрику, де виробляли алкоголь. Із 1912 року підприємство отримало назву «Кронік і син».
Після II Світової війни фабрика увійшла до тресту «Укрголоввино», тут розливали молдавські вина. У 1970-х роках на фабриці почали виготовляти консерви з овочів та фруктів. Саме тому фабрика і отримала свою неформальну назву «Фабрика повидла». Це сталось у 2009 році, коли мистецьке об’єднання «Дзиґа» провели тут Тиждень актуального мистецтва. Фабрика на той момент давно не функціонувала, приміщення придбав львівський бізнесмен Олексій Курилишин, який планував перетворити будівлі на готель. Проте його планам перешкодила фінансова криза.
Проте здавалось, що «Фабрика повидла» повторить долю немалої кількості будівель, гарних, перспективних, але таких, що стоять пусткою та можуть бути безповоротно втраченими.
«Я відчув потенціал»
У 2015 році австрійський історик, засновник «Центру міської історії східної та центральної Європи у Львові» Гаральд Біндер вирішив придбати це приміщення. Однією з причин, за його словами, було бажання змінити занедбаний індустріальний район Львова. Програмно-виконавчою директоркою простору стала Божена Пеленська.
Реконструкція тривала вісім років
«Я відчув, який потенціал криється в Україні та її людях. Так само як і наука, мистецтво є важливим засобом глибоких роздумів для суспільства, особливо під час війни. Ми хотіли відкритись минулого року [2022], але через велику війну не змогли цього зробити. Але ми робимо це зараз, бо це унікальний проект у Львові та Україні загалом. Це мистецький центр, який поєднує в одному місці різноманітні артформи: візуальне мистецтво, театр, музику, перформанс. Це все сприяє до діалогу, який ми хочемо розвивати. Ми не хочемо, щоб нас сприймали як музей чи виставкову залу, а бути місцем зустрічі, навчання, дискутування, обміну досвідом», – розповів Гаральд Біндер, засновник Jam Factory Art Center.
Було оголошено архітектурний конкурс на відбудову фабрики. Завданням, що постало перед архітекторами було зберегти історичні будівлі та водночас пристосувати їх до потреб мистецького центру. У конкурсі переміг проект архітектурного бюро з Відня Atelier Stefan Rindler. Після затвердження переможця, команда Фабрики зайнялась пошуком локального партнера. Ним стала львівська компанія AVR Development.
Під час будівельних робіт на фасаді відкрили історичний напис «Кронік та син»
Великим відкриттям стала знахідка місця, на якому була розташована синагога. Після вивчення документів Гаральду Біндеру вдалося з’ясувати, що 30 квітня 1871 року, група з десяти впливових осіб Знесіння об’єднали свої зусилля, щоб побудувати синагогу. Вона відкрилась у 1878 році та була знищена під час II Світової війни. Тепер на території Jam Factory Art Center створено меморіальний комплекс. На стіні, поряд з місцем розташування синагоги, можна прочитати імена десяти її засновників.
Під час будівельних робіт на фасаді відкрили історичний напис «Кронік та син», який зберегли. Також майстри знайшли мішечок із корками. Тепер їх можна побачити, разом з іншими артефактами та документами, в експозиції історичної виставки Jam Factory Art Center. Вона розташувалась у неоготичній вежі.
Створення мистецького центру тривало вісім років. Повномасштабне вторгнення росіян на територію України не лише відтермінувало відкриття, але й змусило підкорегувати плани. Наприклад, підвали, які спочатку планували використовувати як технічні приміщення, тепер стали укриттям. До слова, укриття ще до того як центр почав функціонувати, були доступні для мешканців району. Для волонтерів були відкритті деякі приміщення, інші стали гаражем для швидких.
Історична виставка розташувалась у вежі
Загалом поява Центру сучасного мистецтва уже зараз посприяла ревіталізації цілого району, його перетворенню з доволі депресивної частини міста в активну та модерну. У подвір’ї Центру паркінг накрили сонячними панелями, що теж було спричинено повномасштабною війною, адже у центрі вирішили посилити власну енергетичну незалежність.
Загалом до центру входить великий виставковий зал, історична виставка, мультифункціональний простір, крамниця, ресторан, Jam Bar та тераса, з якої відкривається прекрасний вид на місто, на ту його частину, яка завжди вважалась нетуристичною.
Перша виставка
Першою виставкою, яка відкрила діяльність центру стала експозиція «Наші роки, наші слова, наші втрати, наші пошуки, наші ми». Її кураторами є Катерина Яковленко, Наталія Маценко та Борис Філоненко.
На виставці представлені роботи українських художниць та художників переважно 2022-2023 років. Проте є й винятки, наприклад робота Олександра Гнилицького та Олега Голосія «Оборона Севастополя», створена у 1991 році, році здобуття Україною незалежності. Є тут і цифрові копії робіт Тараса Шевченка.
Цікавим кураторським ходом стали залишені порожні місця для робіт українських художників, які зараз перебувають на території Росії. Наприклад, «Хліб» Тетяни Яблонської чи роботи Іллі Рєпіна. Є й таке місце в експозиції: «Це місце для втраченої роботи, про яку ми не пам’ятаємо, як саме, коли і за яких обставин вона була втрачена, хто був її авторкою, автором чи авторами, але про яку ми думаємо сьогодні». Місця залишатимуться не зайнятими до того часу, доки ці картини не повернуться в Україну.
Інсталяція Сергія Петлюка присвячена пам’яті Євгена Гулевича, львівського культуролога, що загинув на російсько-українській війні. Анна Звягінцева створила «Сталий костюм для загарбника», де помістила насіння між розчинними матеріалами, ілюструючи знамениту репліку жінки, що порадила окупанту покласти до кишені насіння, яке має прорости після його загибелі. Є тут роботи львівського художника Любомира Тимківа, ветерана АТО, створені в окопі на коробках з-під патронів. Є портрет Тимура Джафарова роботи відомого фотохудожника Саші Маслова. Сам Джафаров, художник і музикант перебуває зараз у лавах ЗСУ, а його роботи – в експозиції.
Частина експозиції розташувалась у бомбосховищі. Зокрема тут можна побачити роботи Відкритої групи, присвячені В’ячеславу Машницькому, художнику та куратору, що зник безвісті під час окупації Херсону. До того він опікувався музеєм сучасного мистецтва в Херсоні та спадщиною Поліни Райко.
На території центру облаштували шість окремих просторів
«Виставка побудована за принципом новел та об’єднує твори на двох дистанціях – між сьогоденням і минулим та між персональними переживаннями й досвідами воєнного часу», – зазначають куратори.
Вона триватиме до березня 2024 року та буде доповнена програмою з дискусій, зустрічей та кураторських екскурсій.
«Jam Factory Art Center є інституцією сучасного мистецтва. У нашому розумінні це означає бути активними в певному часопросторі, займати критичну позицію щодо суспільних глобальних і локальних процесів, а також презентувати й підтримувати митців і артпрофесіоналів, які виявляють активний соціальний і політичний інтерес за конкретних обставин», — окреслюєокреслює свої цінності Jam Factory. Відвідати її першу виставку, а також інші простори можна щодня з 12:00 до 20:00, а історичну виставку – з 15:00 до 23:00.
Фото Романа Балука для Львівської міської ради та Jam Factory Art Center
