За минулу добу з Запоріжжя до Львова приїхали понад 1500 людей, які евакуювалися з Маріуполя. Вони їхали двома потягами. Людей зустрічали у Львові родичі і волонтери. Евакуйовані розповіли Суспільному свої історії, а також поділилися, що мріють повернутися у рідне місто, щоб його відбудувати.
На пероні львівського вокзалу потяг із Запоріжжя чекали кілька десятків людей. Один із чоловіків Володимир зустрічав двоюрідного брата. Він з дружиною їхав з Маріуполя.
“Місяць з ним не було зв’язку, з їхніми батьками. З дідусями досі немає зв’язку”, — каже львів’янин.
Володимир з дружиною зустрічають рідних з Маріуполя
Із вагону Едуард з дружиною виходять одні з останніх. На плечах у них рюкзаки.
Евакуйовані з Маріуполя
В одному з них сховався котик. Львів — кінцева точка їхнього шляху, який тривав більше тижня.
Кіт, евакуйований з Маріуполя
“Ми вийшли 25 числа через сади. 25 кілометрів прошли пішки, були ми, сім’я з п’яти людей і три кішки. Йшли на свій страх-ризик. Більше-менш безпечну дорогу підказали знайомі. Там не всіма дорогами можна проїхати, тому що обвали будинків, там прилітали снаряди”, — каже переселенець із Маріуполя Едуард.
В одному вагоні з Едуардом їхала його шкільна вчителька Людмила Болтінова.
Людмила Болтінова
“Ми втратили все, що мали: квартиру, роботу, моїх учнів, яких вчила…вбито..Школи №9 Маріуполя більше нема”, — каже жінка.
Із оточеного окупантами міста теж вибиралася майже тиждень.
“Дійшли пішки до кінця міста. А там нас люди привезли у Мангуш. Там був ДНР. Ми не захотіли в ДНР, у нас нікого немає, родичів немає. Нам сказали, що можна їхати до Бердянська, а звідти до Запоріжжя. Родичі є в Росії, але ми ніколи туди не поїдемо. Ми їх ненавидимо”, — каже Людмила Болтінова.
Тимчасовий прихисток дають волонтери. Що робити далі жіна поки не знає. Перш за все, хоче відпочити.
Запорізьким потягом прибула із окупованого Мелітополя з дев’ятимісячним сином Вікторія. Каже, вздовж всієї дороги допомагали волонтери.
“Люди приходили до перонів, давали памперси, вологі серветки, все”, — каже жінка.
Вікторія з немовлям
За словами Вікторії, окупанти блокують постачання продуктів та інших товарів у їхнє місто.
“Дуже великі обстріли, люди виїжджають. Нема ні продуктів, ні зв’язку, нічого. Вони доводять людей до такого, що вони змушені покинути місто”, — каже біженка з Мелітополя Вікторія.
Вікторія далі прямує до Польщі. І вона, і решту співрозмовників, мріють якнайшвидше повернутися у рідні міста, аби їх відбудувати.
Підтримайте проект на Patreon
