В громадському транспорті ми проводимо немалу частину свого життя. Часом ми нарікаємо на нього, рідко почуваємося в ньому добре… Але, позитив треба шукати у всьому.
Історії підслухані в громадському транспорті
Мрія і маршрутка
Маршрутка зупиняється, бо кілька людей хочуть вийти. Бабуся на зупинці тішиться : “Ну, нарешті, попався солоденький!”
Старенька забігає у маршрутку і сідає спереду біля трохи молодшої жінки. Між ними швидко завязується розмова. Водій автобуса дивується:
– Пані, передаємо за проїзд!
Бабуся робить вигляд, що не чує, далі говорить із новою знайомою.
– Ей, ви будете платити?
– Пані, гроші за проїзд? – ще кілька людей підхопили естафету водія.
– Платити? – дивується вона – У мене посвідчення.
– Покажіть яке?
Стара усміхається.
– Ой, я забула…
– То платіть!
– А грошей ніц не маю… Та я на кінцевій вийду , не переживай.
Водій втомився добиватися оплати за проїзд і мовчав, хоч певно і злився. А бабуська далі вела свою невимушену розмову із сусідкою.
Пасажири маршрутки були дещо шоковані. У деяких в очах читалося, що, мовляв стану старим чи старою і теж так безкоштовно їздитиму. Ех, мрія…
Маршрутка і любов до Бога
Перший робочий день розпочався з обриву контактної мережі і “забастовкою” трамваїв. Нарід брав штурмом кожну маршрутку, як зореліт перед падінням комети Галілея. Тіснява була така, що годі було перехреститись на фігуру Матінки Божої і галичани дружно схиляли голови перед нею, злегка стукаючись лобами. Повна маршрутка грішників. І лиш водій широко хрестився за всіх. Може не йти до сповіді.
Подорожчання проїзду
– Пані, пані! А чулисте – маршрутка буде коштувала десіть гривнів!
– А кров би їх нагла залила!
– Нє, прошу пані, не мож клясти, то великий гріх. Мені наш ксьонз казав. Кажіт – най би повиздихали…
Цілительки і маршрутка
Сьогодні у маршрутці мав рішуче бажання нічого не чути і не бачити – читати одну історичну книжку. Однак, ти собі думаєш одне, а Бог посилає тобі цікавих та голосних сусідів по маршрутці.
Поряд зі мною сиділа вчителька, яка супроводжувала двох дівчаток підлітків на якийсь там конкурс у бібліотеку. У Львові зараз Дитячий Форумом книжок і все таке, тому кількість дітей на один квадратний кілометр зростає.
– А ким працюють ваші батьки? – питає вчителька, бо їх не знає, дівчатка із села, а вона просто супровід, вперше їх бачить.
– У Польщі, у мене там майже вся сім’я, крім бабці. Я там була. Теж може буду там вчитися, – відповідає дівчинка.
Її подруга скромніша, батьки працюють тут. Вчителька детальніше все розпитує, а потім каже:
– Так-так, у мене дочка теж у Польщі навчалася, і я там була. Запитаєш мами, може яка робота хороша є?
– Добре. Мені казали, що у Польщі навчатися не так як у нас. Там багато канікул, і можна піти із уроку, коли хочеш.
– Ну, може так і краще. У дітей не треба відбирати дитинства, воно так скоро минає… – замріяно відповіла жінка.
– А буде цікаво сьогодні ? – тепер вже дівчинка розпитує вчительку.
– Так-так! Має бути багато квестів, руху, діджей, все буде!
– Оо, я люблю квести і бігати, найкраще бігаю у класі. Маю одного знайомого діджея зі Львова, він такий крутий і бородатий.
– Дзідзьо? – спонтанно питає вчителька.
– Нє, Дзідзьо музикант, а то діджей, коротше, я забула.
– Ясно, – мовчання, а тоді: – У вас велике село і гарне.
– Ага! – підхоплює друга дівчинка, – У нас є п’ять магазинів, перукарня, суші продають, аптека, школу нову будуть, а ще у нас є Надя, Оля і баба Стефа.
– Це хто? – дивується вчителька.
– Людям помагають, цілительки. Руками відчувають все і хворобу проганяють.
– А баба Стефа віск тільки вміє виливати, – доповняє друга дівчинка.
– Цікаво, так, я одного разу теж їздила до них, – мовить вчителька – дійсно помагає.
– Угу, я після того відчула такий холодок..брр.
– Ходять до них люди досі?
– Так! Черга як до сповіді на Паску.
«Дзинь-дзилень» – телефон у дівчинки, мама дзвонить. Поговорили фразами і вчителька знову зав’язує розмову, але я вже не чую, бо очі і вуха на замок. Лиш одне ще проникло у мене, це фраза іншого сусіда, який голосно мовив по телефону:
– За скільки він продав ідею? За 300 грн? Це ж дешево!
Дійсно, дуже дешево безцінну ідею продав..)
Більше цікавих історій читайте у групі “Маршрутка з району”
