п`ятниця, 1 березня

«Молодість у 90-х була нелегка, але згадати є що». Де у Львові гуляли, танцювали й пили каву наші батьки

Молодість – чи не найяскравіший етап в житті кожної людини. Шалені студентські вечірки, безтурботність і тисячі неосяжних можливостей – всім цим зараз сповна може насолодитись сучасне молоде покоління. А ось ті, чиє студентство промайнуло у 90-их роках минулого століття, пам’ятають цей період життя дещо іншим: хтось згадує з посмішкою та приємною ностальгією, а хтось – хоче забути як страшний сон.

Як і де розважалася львівська молодь часів останньої декади ХХ століття читайте у матеріалі ІА «Вголос».

«Разом з нами дорослішав й Львів»

«Це були тяжкі часи… Тоді, в 90-х, весь світ динамічно змінювався. Уявіть: ми лише позакінчували школи, от-от мали йти в доросле життя, а на наші юнацькі плечі вже випало так багато випробувань. Україна нарешті отримала свою Незалежність, але, разом із нею, на нас чекали довгі роки економічної кризи і бідності, дефіциту товарів та шаленого зросту бандитизму… Часом було страшно, бо ми зовсім не знали, що готує для нас життя. Ми були ще зовсім юними, але дорослішати довелось швидко. Разом з нами дорослішав й Львів…»– пригадує про Львів 90-х Наталія.

Місто змінювалося разом із поколінням Х – тими, чия молодість та студентство припало на останню декаду ХХ століття. Багатьох розваг, без яких мешканці міста зараз вже не можуть уявити Львів, тоді просто не було. Це зараз ми звикли годинами кружляти навколо площі Ринок у пошуках ідеального закладу, де готують запашну львівську каву. А раніше про те, щоб випити каву в центрі міста, можна було тільки мріяти…

«…Наші студентські роки у Львові не були такими безтурботними, як би нам усім хотілось. Молодість в 90-х була нелегка, але згадати є що. Само собою, ми були молоді, нам дуже хотілось гуляти та розважатися. Якісь забави придумували собі, але тоді грошей ніхто не мав і місця, де можна було розважитись, були в дефіциті. Місто, яким ми його бачимо зараз, було зовсім інакшим. Це вже зараз є така традиція: піти з друзями на каву, а у ті часи це була розкіш. Ви здивуєтесь, але тоді в центрі Львова було від сили 3-4 кав’ярні… Переважно люди каву вдома пили. Ох, а заклади, де подавали курку-гриль – вони колись для нас були на рівні дорогих ресторанів, не кожен міг собі позволити ту курку, інколи й місяцями збирали гроші, аби туди сходити…»– каже жінка.

«Кава з баняку» і льоди в «лодочках»

Серед небагатьох закладів, де варили смачну каву, містяни пригадують стару добру «Вірменку». Заклад й до сьогодні залишається популярним серед львів’ян. Щоправда, тепер до списку відвідувачів додалися й туристи.

«Ми колись з одногрупниками ходили пити каву у «Вірменку». У радянські часи заклад мав трішки іншу назву…якщо я не помиляюсь, тоді це була «Кофейня на Вірменській». Там ж хіппі усілякі збиралися, митці, музиканти. Ми також з друзями були трішки хіппі, трішки музиканти і трішки митці…принаймні, хотіли бути на них схожими, бо тоді це модно було. Тож, раз у декілька місяців, коли зі стипендії щось залишалось, йшли туди кави випити. Зараз, до речі, заклад до цих пір є одним з моїх улюблених, бо нагадує мені про моє студентство. Заходжу туди вже частіше…як то кажуть, тоді часи були не ті, тоді нам було не зовсім до кави!»– ностальгує за колоритними кавовими посиденьками Олег.


“Вірменка”.

Львів’ яни кажуть: найкращу каву тоді варили на піску. Всі більш-менш пристойні, на той час, заклади, тільки так і готували цей напій. Але їх було дуже мало, бо радянський побут доволі сильно знищив культуру споживання кави у місті. Зате, у простих барах та кафе, можна було випити звичайної «кави з баняку» – так називали колись в народі каву, яку запарювали в величезній каструлі та розливали в чашки ополоником. Більш популярними на той час в місті були морозиво та молочні коктейлі.

«Часто після пар любили на молочнй коктейль зайти, або ж, на морозиво. Був у Львові такий заклад, «Снігуронька», там пригощали чудовими льодами у лодочках, порції були великі, що не могло нас, змучених і голодних після навчання, не тішити. Ще кафе «Сніжинка» пам’ятаю. Серед тих, що збереглися у сучасному Львові – особливо запам’ятався «Пінгвін». Для мене це місце –  дуже романтичне, бо саме там у мене вперше в житті побачення було, я тоді ще й не знала, що той юнак стане моїм чоловіком. Знаєте, згадую, і ця приємна ностальгія накриває прямо з головою…» , –  зізнається львів’янка Галина.


Кафе “Пінгвін”.

«Відривались» у їдальнях університетів та палацах культури

Якщо хотілось більш дорослих розваг, студенти 90-х ходили на дискотеки. Щоправда, тоді не було звичних для сучасної молоді клубів: переважно, танці робили у їдальнях університетів, кінотеатрах та палацах культури. Популярними серед молоді були дискотеки в палаці молоді «Романтик». Також, мешканці міста пригадують танці в «Кузнєчику» – таку народну назву мав теперішній Палац культури ім. Гната Хоткевича, який раніше носив ім’я радянського розвідника Миколи Кузнєцова. На Сихові теж були місця, де можна було «відірватись»: мешканці району пригадують дискотеки в МЖК-1, що на проспекті Червоної Калини, 43.

Палац молоді “Романтик”.

Були й місця, про які студенти могли хіба мріяти…На місці сучасного клубу «Спліт», що на вулиці Коперніка, до 1993 року був розташований ресторан «Москва». Зі здобуттям Україною незалежності, ресторану повернули дорадяньку назву «Люкс», але ціни, як казали тоді львів’яни, були там зовсім не люкс. У закладі переважно збиралась львівька богема, а ось, студентові 90-х, вечори у «Люксі» були зовсім не по кишені.

«Натомість, шукали якісь більш доступні для студентів місця. От, наприклад, ми з групою часто збирались у клубі «Лялька» – це таке андеграудне місце в підвалі Лялькового театру. Зараз воно ще досі існує, але вже не таке популярне. А колись, там постійно всілякі «тусовки» були, –  розповідає про вечірки молодості Орест. – Також, в 1990-х -2000-х був класний бар у Пороховій вежі, там теж панувала неймовірна атмосфера. У ньому, переважно, «тусили» митці: художники, письменники, архітектори. А ще, пригадую, що на другому чи третьому поверсі у Пороховій вежі виставки різноманітні організовували час від часу».

«А ще колись пельменні були «в моді»… – пригадує студентка 90-х Олеся– Був один чи навіть два таких заклади на вулиці Личаківська. Ми постійно, коли прогулювали пари, йшли туди і там просиджували зранку до обіду, а потім з повними животами йшли додому і батьки нас сварили за це».

У центрі міста чудовою альтернативою сучасних піцерій було кафе «Мандрики». У нього студенти приходили скуштувати традиційну українську страву  мандрики.

«На вулиці Гнатюка у кафе «Мандрики» робили дуже смачні мандрики, це щось було схоже до піци. Ми часто з друзями туди ходили, бо ними можна було добре наїстись»,  розповідає про першу львівську «піцу» Тарас.

Дуже смачні млинці з варенням, розповідають львів’яни, подавали у кафе «Корівка», що на вулиці Коперніка. Заклад досі функціонує та зберігає свою популярність. Також, студенти часто ходили на млинці у «Дитяче кафе» на Володимира Великого.


Молочний бар “Корівка”.

«Ми з одногрупницями любили поїсти у «Дитячому кафе», воно було біля кільця на Володимира Великого, зараз там вже інший заклад якийсь розташований, але, тоді там було дуже смачно, це кафе було дуже популярним у 90-х», – додає львів’янка Вікторія.

Особливо престижно серед молоді 90-х, було ходити на кури-гриль. Що-що, а далеко не кожен студент собі таку розкіш міг позволити. Мешканці міста розповідають, що це було дуже дорого, але час від час таки вдавалось влаштувати там студентські посиденьки. Багато таких закладів було на Сихові. Популярними в 90-х були кафе «Екран» та бар «Вежа». Курячим «делікатесом» можна було й у закладі на вулиці Чукаріна з народною назвою «Пєтух».

Анастасія Сорока, для ІА «Вголос»

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.