Старі галицькі “тролі”: як у Львові українські депутати робили “концерти” у сеймі. Ретро

Басові удари гонгу, пронизливі звуки свистків, різкі сигнали автомобільних клаксонів, монотонне дзеленчання електродзвінків — таку какофонію створювали українські посли (депутати) понад сто років тому на засіданнях Галицького крайового сейму у Львові.
У такий спосіб політики намагалися “затролити” виступи промовців, які представляли польську більшість у парламенті та обговорювали важливі питання без врахування українських інтересів. Під час таких “голосних обструкцій” або “русинських концертів”, як називали в тогочасній пресі ці протестні акції, особливо відзначалися відомий парламентський “боєць” Тимофій Старух, який якось у стінах парламенту ціпком побив провокатора-журналіста, та майбутній президент ЗУНР Євген Петрушевич.

Діло” нагадує, як у січні 1912 року українські політики “тролили” розгляд бюджетних питань у Галицькому сеймі (у його приміщенні тепер розташований Львівський національний університет імені Франка), застосовуючи один із новітніх тогочасних винаходів — електрику.

Галицький сейм покидають українські депутати із інструментами (ліворуч) та журналісти (праворуч), Nowości Illustrowane, 1912

Українські посли, які утворювали власну фракцію “Руський клуб”, становили заледве десяту частину депутатського корпусу в цьому регіональному парламенті, в якому засідали представники обох націй, хоча поляки ну Східній Галичині були в меншості. Власне така непропорційність представництва в Галицькому сеймі була однією з причин усіх цих протестів та демаршів. Українці вимагали виборчої реформи, щоб встановити більш-менш відповідний до кількості населення баланс політичних сил у крайовому парламенті.

Для того, щоб привернути увагу до цієї політичної проблеми з боку суспільства та центральної влади у Відні, проводилися такі “концерти” — найчастіше обструкцію влаштовували для більшого резонансу під час вирішення важливих для господарки краю питань, зокрема бюджетних.

Перешкоджаючи виступам промовців, українці глушили їх какофонією звуків, видобутих усіма можливими способами — гуділи в дудки, дмухали в свистки, тріскотіли, брязкали і навіть співали пісень. Як повідомляла газета Nowości Illustrowane, були випадки, коли українські посли, щоб перервати засідання сейму, застосовували “пахучі капсули” із сірководнем, які розбивалися в залі, наповнюючи повітря смородом.

Галицький сейм під час музичної обструкції, Nowości Illustrowane, 1912

У січні 1912 року українські депутати зробили свою обструкцію особливо гучною, застосувавши недавній технічний винахід — електричні дзвінки.

Депутат з “Руського клубу” у процесі обструкції з почепленим на спину електричним дзвінком, Nowości Illustrowane, 1912

“Русини (так тоді називали українців, – авт.) взялися за механічне проведення обструкції та поставили на свої місця аж п’ять електродзвінків, які працювали за допомогою електроакумуляторів, схованими під лавками. Русинський концерт лунав гучним лементом, а сейм працював. Депутати позатикали вуха ватою, промовці говорили лише до стенографістів, бо більше їх ніхто не чув, після кількох годин такого концерту маршалек (голова сейму, – авт.) оголосив, що порядок денний вичерпано”, – описували те, що відбувалося в крайовому парламенті тогочасні журналісти.

Принести до парламенту електричні дзвінки запропонував досвідчений український посол Тимофій Старух.

“Ці дзвіночки найбільші серед інструментів за розміром і видають найгучніші звуки, вони влаштовані таким чином, що їх можна не тільки поставити на депутатське сидіння, але й, надівши на шию, ходити залом. Останній прийом потрібен, коли русинські “музиканти” хочуть заглушити виступ когось із польських депутатів. Тоді вони беруть на спину свої музичні інструменти і, підступивши до промовця, видзвонюють йому обструкційну симфонію”, – писала газета Nowości Illustrowane.

Електричний дзвінок, який використовували для “тролінгу” українські депутати в Галицькому сеймі, Nowości Illustrowane, 1912

Ще одну важку артилерію застосував під час одного з таких “концертів” депутат Євген Петрушевич — український політичний діяч, який у 1918 році очолив Західно-Українську народну республіку.

“На останній сесії русинський депутат Петрушевич використав ще більш цікавий музичний інструмент, фотографії якого, на жаль, у нас ще немає, а саме — величезну дерев’яну тріскачку, надіслану в подарунок вдячними виборцями. З цим інструментом повинні “працювати” два депутати, один з яких тримає інструмент в руках, а інший крутить рукоятку. Цей шумоутворювач виявився навіть більш потужним, ніж автоматичні електричні дзвінки”, – зауважили тогочасні журналісти.

Загалом, за підрахунками видання  Nowości Illustrowane, у музичному арсеналі українських депутатів станом на початок 1912 року перебувало “кілька більших і менших свистульок, два автомобільні клаксони, гонг, литаври, три електродзвінки, дві тріскачки, чотирнадцять (за кількістю депутатських місць, – авт.) дерев’яних підставок і одна справжня труба”.

До слова, у міській раді Львова, де найчисельніше представництво у той час також мали польські партії, несподівано відреагували на музичний “тролінг” українських депутатів у сеймі. Як повідомляла преса, там висунули ідею, щоб “цю обструктивну русинську музику з юридичної точки зору вважати концертом і обкласти її податком у розмірі 25 000 крон на користь бідних мешканців Львова”.

Новини від "То є Львів" в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/inlvivinua.