Отець Володимир Ващук розповідає, що раніше це місце називалось “Долина смерті”: непролазні хащі, міський туалет і місце збору місцевих пияків. Сьогодні тут стоїть храм Пресвятої Богородиці Владичиці. Довкола храму – дитячі майданчики, прибрана затишна територія та дитячий гамір. Щодня багато містян приходять у червоноградський оазис.
Таку неймовірну історію розповіли журналісти телеканалу Еспресо у програмі “Вечір з Миколою Княжицьким”, − повідомляє “Еспресо.Захід“.
Для того, щоб побудувати храм і створити парафіяльний простір, отець Володимир працював 15 років на заробітках у Канаді. Про цей досвід він розповідає: “Я клав плитку, був на будівництві, прибирав території – мені не залежало”.
Сьогодні у храмовій спільноті люди шукають духовного оновлення, а також релігійного виховання. При церкві діє катехитична школа, в якій навчається понад 500 дітей віком від 8 до 16 років. Отець вітає різностороннє виховання дітей і молоді, тому при храмі також є художня школа, шаховий клас, курси для дошкільнят, заняття з логопедом і психологом, а ще уроки англійської мови. Храм став культурним та освітнім осередком для жителів Червонограда.
Парафіяни й отець не забувають і про спорт. При храмі змонтували спортивний майданчик, поставили нові тренажери, обладнали душові та роздягальні, тому раді до занять спортом не лише діти.
При храмі створили навіть власну пекарню. Уже протягом року хліб та здобу випікають у печах за європейським зразком: “Усі рівняються на радянський зразок випікання, проте я вподобала європейські пекарні. Дивилася різноманітні блоги, пробувала, вчилась і тепер випікаю. У французьких, італійських мініпекарнях усі хліби з надрізами, наші люди до такого ще не звикли, тому завжди просять: “Дайте такий, щоб не тріснутий”, − розповідає пекарка Мар’яна Степаник.
“Парафія жива, коли вона жива кожного дня. Коли є гамір, діти”, − ділиться отець Володимир, який також щодня поруч з парафіянами. Проте так було не завжди. 2015 року священик понад 200 днів служив капеланом на російсько-українській війні: “Легко бути там, де все добре, але я відчув, що на Сході мене потребують. Коли їдеш туди і стаєш для військових ангелом-хоронителем, під час обстрілів вони всі сунуться, туляться до тебе, хоч ти сам не знаєш, де маєш сунутись, але так, кажуть воїни, спокійніше”.
Отець Володимир розповідає, що парафія має багато мрій і сил для їх втілення. Серед найближчих – хлібна крамниця та Будинок соціального служіння, де допомагатимуть безхатькам та злиденним, усім тим, хто потребує підтримки та доброго слова.
