В історико-культурному заповіднику «Стільське городище» на Львівщині вперше за приблизно 20 років організували археологічні розкопки. Їх провели біля язичницького капища в селі Ілів. Директорка заповідника Ірина Іваночко розповіла ZAXID.NET, що дослідження Ілівського городища тривали майже три тижні, ними займався старший науковий співробітник відділу археології Інституту українознавства Андрій Гавінський.
Площа розкопу охопила 120 м2 на самому городищі, загальна – 200 м2. Науковцю вдалося з’ясувати, що пам’ятка багатошарова, він виявив комплекс давніх споруд від IV тис. до н.е. і до доби Київської Русі. Найцікавішою знахідкою дослідник називає громадську споруду на стовпах біля капища язичницького періоду. Археолог поділився результатами із ZAXID.NET.
Археологи виявили на Ілівському городищі пам’ятки трьох епох
Археолог Андрій Гавінський, який вперше за 20 років досліджував Ілівське городище
Перше городище – з I тисячоліття до нашої ери
Ілівське городище з двома рядами валів розташоване на високій горі з пісковика (близько 90 м), в ній є печера, яку назвали Рожаниця. Над нею розташований дитинець городища розміром 40 на 40 м. Його і досліджував Андрій Гавінський. Фахівець виявив невелике поселення представників культури лійчастого посуду (енеолітична культура, IV тис. до нашої ери). Воно, очевидно, було тимчасове, довго не функціонувало. Археологи знайшли рештки кераміки і крем’яні знаряддя того періоду.
«Виявляється, що першими поселенцями на цій горі були представники так званої культури лійчастого посуду. Це, так би мовити, західні сусіди трипільців. Тут було пограниччя між цими двома великими культурами. На цій пам’ятці знаходимо імпорти трипільської кераміки. Тобто можемо говорити, що ці дві культури між собою якимось чином спілкувались, насамперед завдяки потребам у кременю, поклади якого були на території поширення трипільської культури», – пояснює археолог.
«Це було перше городище. Вони укріпили цей пагорб, насипали вали, викопали рів. Тобто, можна сказати, що перше городище було тут у ранньозалізний час. А пізніше вже слов’янські племена частково використали цей вал ранньозалізного часу як першу лінію оборони», – зазначає Андрій Гавінський.
Язичницьке капище і громадська споруда
Найбільшого розквіту Стільське городище та довколишні простори досягло у період IX-X ст., в дохристиянську епоху. Там проживали племена білих хорватів. На місці Ілівського городища виявили язичницьке капище. Ще у 1987 році археолог Борис Тимощук і його дружина Ірина Русанова виявили над печерою сліди вогню, на якому здійснювали культові обряди.
«Місце розміром 50 на 50 м трикутної форми, з трьох сторін має стрімкі скелясті схили. Південна сторона мала рів до 5 м глибиною, шириною 20 м і була оточена валом. Там виявили кам’яну кладку 4 на 3 м і велику кількість кісток і вугілля. Це дало можливість трактувати це місце як капище, на якому міг стояти ідол. Вони з’ясували, що це було городище-святилище, яке не мало оборонної функції, але використовувалось для культових обрядів», – розповідає Андрій Гавінський.
Печера Рожаниця в Ілові (фото Євгена Ворожейкіна)
Під час сучасних досліджень львівський науковець виявив за 20 м від капища, на самому краю гори, велику споруду громадського призначення. Її довжина близько 12 м, ширина – 4 м. Така велика споруда не типова для житлових приміщень. Археолог розповідає, що це споруда для громадських зібрань, може бути пов’язана з культовим капищем.
«Ми прокопали центральну частину двома довгими траншеями і в одній з них нам вдалося зафіксувати великих розмірів наземну споруду. Вона складалася із стовпів і даху, мала приблизно прямокутну форму і зорієнтована по лінії південь-північ. Такі великі приміщення були призначені для колективних, громадських зібрань. Бо житла в цей час були невеличкі, заглиблені, розміром 3 на 3 м, з піччю-кам’янкою. А це був інший тип будівлі. Є припущення, що такі споруди могли виконувати функцію громадських зібрань для тих городищ-святилищ. Тобто люди туди приходили на якийсь короткий період відзначати якісь свої свята, здійснювати ритуали», – ділиться результатами Андрій Гавінський.
Сліди від стовпових ям споруди язичницького періоду
Стовпові ями мають діаметр 40 см, досить глибоко вкопані в землю – до 30-40 см. Такий стовп міг мати до 2 метрів висоти. Двосхилий дах перекривали соломою чи очеретом, пояснює археолог. Поруч з будівлею виявили і господарські ями, були фрагменти горщиків, орнаментовані хвильками. Але дослідники не зафіксували слідів вогнища всередині. Це значить, що будівля не була розрахована для довготривалого перебування людей, яких треба зігрівати. Такі будівлі, напевне, не поодинокі в цьому регіоні, але наразі віднайдена одна з перших таких будівель, каже дослідник.
Наконечники і сховище русичів
Згодом, після поширення християнства, Ілівське городище занепало. Люди переселились на інші території, однак цю ділянку могли використовувати за іншим призначенням. Археологи знайшли кераміку X-XIII ст., елементи зброї.
«Основний матеріал, що ми маємо, це приблизно X ст., хоча трапляється і пізніших століть до XIII ст. Ця громада переселилась, святилище припинило своє функціонування. Але потім могло використовуватись як сховище на випадок небезпеки. Ми там знаходили елементи зброї (залізні наконечники списів, стріл). Тобто вони там постійно не проживали, але бігали ховатись», – продовжує дослідник.
Наступний етап дослідження – камеральне опрацювання знайдених матеріалів, яке дасть можливість зробити точніші висновки.
Територія заповідника «Стільське городище» охоплює територію трьох сіл – Ілів, Дуброва, Стільське – і є пам’яткою археології дохристиянського періоду, тут було городище білих хорватів VII-X ст. Детальніше про його історію можна почитати тут. Зараз адміністрація заповідника розвиває екскурсійну діяльність, напрацьовує маршрути окремо для дітей і для дорослих. Для популяризації професії археолога на місце розкопок організовують екскурсії для школярів.
*Усі фото заповідника «Стільське городище»
