Львів’ян запрошують відвідати виставку, присвячену священнослужителям, які зазнали переслідувань під час радянського режиму. Вхід на відкриття події буде безкоштовним.
У 1946 році радянська влада розпочала кампанію ліквідації Церкви, намагаючись розірвати Берестейську унію та воз’єднатися з Російською православною церквою. Проте вірність віри виявилася сильнішою за адміністративний тиск, пише ЛМР.
Виставка демонструє 28 чорно-білих фотографій, які відображають частини нового життя священників. Ці люди, позбавлені своїх парафій, храмів і домівок, не зрадили своєму покликанню. Перед глядачами постають парафіяльні священники з містечок і сіл, чиї історії зазвичай не потрапляють до підручників чи научних праць.
На знімках можна побачити священників, які працюють у бараках, збудованих власноруч. Раніше служителі, що благословляли, тепер тримають сокиру або лопату, відчуваючи весь тягар фізичної праці, суворих погодних умов, нестачі продуктів і постійного контролю. Вони таємно проводили молебні в приватних будинках, освячували великодні страви, хрестили, навіть без храму та дзвонів.
Матеріали для виставки були зібрані з фондів Меморіального музею тоталітарних режимів “Територія Терору” та Архіву Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету. Куратори виставки – Юрій Коденко та Юлія Артимишин.
Обрані події у Львові навесні 1946 року, зокрема Львівський псевдособор, дали поштовх для переслідування священнослужителів УГКЦ та вірних. На цьому зібранні, що контролювалось радянською владою, було оголошено про розірвання Берестейської унії та возз’єднання з Російською православною церквою. Це практично означало ліквідацію УГКЦ і примусове включення до структури РПЦ.
Ті, хто залишився вірним своїй церкві, змушені були здійснити жорсткий вибір. Відмова перейти на православ’я загрожувала арештом, допитами, суворими вироками за антирадянську діяльність та тривалими засланнями в найдальші куточки Радянського Союзу. Священники, які колись служили в галицьких селах і містах, перетворювалися на спецпоселенців, позбавлених громадянських прав, свободи пересування та можливості відкрито вести душпастирську діяльність.
