Велосипедисти вимагають від влади створити офіційну базу викрадених велосипедів
Щороку тисячі велосипедистів стають жертвами крадіїв. За даними поліції, лише на Львівщині від початку року про викрадення велосипедів заявили 586 разів. Із них понад 200 велосипедів викрадено у Львові. А влітку цей вид злочину стає ще частішим, повідомляє Львівська газета.
Очевидно, злодії були б менш активними, якби на такий товар сумнівного походження не було великого попиту. І активісти львівської велоспільноти, схоже, знають, як ускладнити життя злодіям та убезпечити громадян від покупки крадених двоколісних. Вони вимагають від влади створити офіційний реєстр викрадених велосипедів.
З такою ініціативою минулого місяця виступило подружжя Мирослава та Олесі Опир. Втретє ставши жертвою злодіїв, вони зареєстрували відповідну петицію на сайті Єдиної системи місцевих петицій, а також створили групу в мережі Facebook на підтримку своєї ідеї.
Загалом, за словами Мирослава, хоча ініціативу просувають у Львові, така база мала б бути загальноукраїнською. Тоді вона буде ефективнышою у боротьбі з ринком крадених велосипедів.
Нині, купуючи вживаний велосипед, покупець далеко не завжди має гарантію того, що не придбав крадене. За винятком випадків, коли у продавця збереглися документи, або коли купуєш у добрих знайомих. Коли ж по велосипед ідеш на ринок або на сайт оголошень, то ризик натрапити на крадений ровер – доволі високий.
Перевіряти надійність двоколісного пропонують так, як і надійність машин. Адже існує аналог – реєстр викрадених автомобілів. Тому продати крадене авто практично неможливо, адже при реєстрації на нового власника «темне минуле» одразу спливе. Механізм, за яким працюватиме реєстр викрадених велосипедів, запропонований львів’янами, схожий.
Сьогодні в разі крадіжки власник звертається із заявою про злочин у поліцію, додаючи особливі прикмети велосипеда і, часто, його фотографію. Але загальної бази, в яку все це вносили б, поліція не має, тому за день-два, стверджують велосипедисти, двоколісний перестають розшукувати. Змінити цю ситуацію мав би реєстр.
«Ми хочемо поляризувати ринок вживаних велосипедів, щоб було чітко видно, де крадений, а де «білий», – каже Мирослав Опир. – Щоб людина в разі купівлі краденого свідомо йшла на посібництво злодіям. Маємо надію, що ще не всі втратили совість і в такий спосіб вдасться всі «сірі» велосипеди зробити «чорними» та «білими», щоб була чітка межа».
В ідеальному варіанті така база мала б бути у відкритому доступі в інтернеті. У такому разі ті, хто бажає придбати вживаний ровер, змогли б за номером рами перевірити, чи є в поліції заява про крадіжку цього велосипеда. Нею також могли б користуватися веломагазини, що продають вживані велосипеди, ломбарди, сайти оголошень, веломайстри тощо.
Відтак користування «чорним» велосипедом стане незручним, неприємним, некомфортним, адже його важче буде продати за потреби. Так має знизитися попит на чорному ринку, і сам ринок поступово зменшуватиметься. Якщо ж не буде попиту, будуть менше красти, бо це стане невигідним.
Загалом така ідея не є новою. Бази з номерами викрадених велосипедів є в інтернеті доволі давно в різних країнах. Були спроби створити таку базу і в Україні, проте головним їх недоліком є те, що це приватні ініціативи, які не мають офіційного статусу. Вони мало відомі, і тому не всі жертви крадіїв додають у них свої дані, а також мало хто користується цими базами при покупці вживаного велосипеда.
Враховуючи цей досвід, Мирослав Опир вважає, що такий реєстр обов’язково мусить бути офіційним. «Зробити реєстр – не проблема, проблема його легалізувати, тому ми й запустили збір підписів під відповідною петицією», – каже він. Важливо, щоб у базу надавали інформацію з кожної заяви, яку отримає поліція. В наявні приватні бази потрапляє мала кількість даних, крім того, оскільки таких баз багато, то в кожній із них є лише невелика частина інформації.
«Правоохоронним органам кошти на такі цілі не виділяють, і невідомо, чи виділять у майбутньому, – каже Мирослав Опир. – Тому пропоную, щоб місцева влада Львова як міста, дружнього до велосипедистів, узяла такі витрати на себе».
