2 квітня у Львові проходитиме прощання з трьома захисниками України – Віталієм Федоруком, Віктором Харівим та Ігорем Турком. Ця траурна подія об’єднає родини, друзів та всіх, хто бажає вшанувати пам’ять героїв.
Прощання з Віталієм Федоруком розпочнеться о 09:00 у храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці, що в селі Малечковичі. Водночас, у храмі Воскресіння Господнього УГКЦ на вул. Городоцькій, 319А, відбудеться церемонія прощання з Віктором Харівим, також з 09:00. Чин похорону обох воїнів заплановано на 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Після цього, орієнтовно о 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання, пише ЛМР.
Віталія Федорука та Віктора Харіва поховають на Личаківському кладовищі, в полі почесних поховань №87, розташованому на вулиці Пасічній. Чин похорону Ігоря Турка стартує о 12:00 у храмі Петра і Павла в Рясному на вул. Лукасевича, 15. Його поховають на Ряснянському кладовищі, що на вул. Лукасевича, 11.
Віталій Федорук навчався у Малечківській філії, а потім у кількох львівських ліцеях. Він здобув освіту на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. У часи служби в армії він захоплювався спортом, зокрема футболом, і відзначався добрим характером та бажанням допомагати іншим. Віталій захищав Україну на фронтах Миколаївського, Херсонського, Донецького та Південно-Слобожанського напрямків. У нього залишилися вагітна дружина, син, батьки, сестра та родина.
Віктор Харів навчався у львівській середній школі № 60, потім здобув професію кравця. Він працював у будівельній галузі та був відомий своєю щирістю, любов’ю до природи та захопленням кулінарією. У складі 2-ї окремої Галицької бригади Національної гвардії України він захищав українські позиції на Донецькому напрямі. Віктор залишив дружину, матір, доньку, сина, брата та родину.
Ігор Турок також навчався у львівській середній школі, здобувши професію кухаря. Працював експедитором на підприємстві. Він був добрим, спокійним і відповідальним, любив готувати та відпочивати на природі. Ігор став на захист Батьківщини у 2024 році, воюючи на Донецькому напрямку у складі 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR. У нього залишилися мати, брат та родина.
