Четвертого серпня Львів попрощається з двома воїнами, які віддали життя, захищаючи Україну від російської агресії. Церемонія прощання розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія вшанування полеглих. Обох захисників поховають на Личаківському кладовищі — на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.
**Назарій Милькус** навчався у Сороки-Львівській гімназії Мурованської сільської ради, після чого продовжив освіту у Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Вищу освіту здобув у Національній академії Національної гвардії України, пише ЛМР.
Близькі згадують Назарія як добру, щиру, відповідальну і турботливу людину з яскраво вираженим почуттям обов’язку. Він захоплювався історією, брав участь в олімпіадах і здобував призові місця, а також професійно займався бігом. Військова справа була його покликанням змалечку — і цій мрії він залишався вірним усе життя.
На захист Батьківщини Назарій став у 2022 році. Він боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 20-ї бригади оперативного призначення «Любарт» Національної гвардії України. Після нього залишилися мати, сестра, бабусі, дідусі, кохана дівчина та рідня.
**Олексій Крот** народився на Чернігівщині. Навчався у Петровослобідській початковій школі та Корюківському ліцеї №3. Здобув професію машиніста широкого профілю у Сновському вищому професійному училищі лісового господарства, а пізніше закінчив Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя за спеціальністю вчителя історії та правознавства. Проходив строкову військову службу, а до мобілізації працював лісорубом у Корюківському лісовому господарстві.
Рідні описують Олексія як доброго, чесного і щирого чоловіка, справжнього патріота. Він глибоко цікавився історією України, досліджував минуле свого роду й рідного села та із захопленням ділився цими знаннями з дітьми. Писав вірші, читав книжки, відвідував історичні музеї. Любив садівництво — сам висаджував дерева і саджанці та дбайливо за ними доглядав.
Олексій був учасником Операції Об’єднаних сил. Із початком повномасштабного вторгнення він знову став до лав захисників і воював на Чернігівському, Донецькому, Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади Сухопутних військ ЗСУ. За мужність був нагороджений медаллю «За оборону Чернігова». Після нього залишилися дружина, донька та двоє синів.
