Дев’ятнадцятого червня Львів попрощається з трьома полеглими воїнами — Василем Смітюхом, Сергієм Цюпаком та Іваном Прокоповим. Траурна церемонія розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок. Усіх трьох захисників поховають на Личаківському кладовищі — на полі почесних поховань №87 по вулиці Пасічній.
**Василь Смітюх** здобував освіту у львівській школі №90, а згодом навчався у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського та у Львівській політехніці. Свою кар’єру він будував в Управлінні податкової поліції Державної податкової адміністрації України, а також у футбольному клубі «Динамо» Київ. Рідні згадують його як люблячого батька й сина, людину з добрим серцем і тонким почуттям гумору. Захоплювався туризмом, трекінгом, дзюдо та рукопашним боєм — був кандидатом у майстри спорту, неодноразовим переможцем і призером змагань, пише ЛМР.
Із початком повномасштабного вторгнення Василь брав участь в обороні Києва, а пізніше воював на Херсонському та Донецькому напрямках у складі 206-го окремого батальйону територіальної оборони ЗСУ. За службу відзначений відзнакою МВС України «Вогнепальна зброя», медалями «Честь. Слава. Держава», «Захиснику Вітчизни», «Ветеран війни», а також нагрудним знаком «Захисник рідної землі». Після нього залишилися мати, дружина, донька, син і брат із сім’єю.
**Сергій Цюпак** закінчив львівську школу №9, а потім отримав диплом інженера-механіка у Львівській політехніці. До війни працював водієм на приватних підприємствах. За словами близьких, він був надзвичайно позитивною й відповідальною людиною, яка понад усе цінувала родину. Захоплювався футболом і плаванням, любив готувати, майструвати власними руками та мандрувати.
Із початком повномасштабного вторгнення добровільно став до лав захисників. Воював на Донецькому напрямку у складі 2-ї окремої Галицької бригади Національної гвардії України. Після нього залишилися дружина та донька.
**Іван Прокопов** родом із Запорізької області — навчався у Комишуваській гімназії «Джерело», а згодом здобув професію зварювальника у Бердянському професійно-технічному училищі. Проходив строкову військову службу, після якої працював механіком. Рідні описують його як щиру, активну й надійну людину — справжню опору для всіх, хто його оточував. Любив море, природу та дружні компанії.
У 2024 році Іван вирушив захищати Батьківщину. Воював на Північно-Слобожанському напрямку у складі 156-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Після нього залишилися сестра, рідні та друзі.
