29 липня Львів проведе в останню путь двох загиблих воїнів — Ігоря Окіса та Антона Стабровського. Прощальна церемонія розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання з героями.
Ігоря Окіса поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 по вулиці Пасічній. Антона Стабровського — на Голосківському кладовищі, поле 34-В, пише ЛМР.
**Ігор Окіс** здобув освіту у Вузлівському опорному закладі загальної середньої освіти та середній школі №63 міста Львова. Пізніше закінчив Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості та Національний університет харчових технологій. Працював у компаніях «Галка» та «Епіцентр К».
Рідні описують Ігоря як добру, щиру та турботливу людину, яка ніколи не відмовляла в допомозі. Він захоплювався футболом і рибалкою, любив ліс, тихий відпочинок на природі та збирання грибів.
У 2024 році Ігор вступив до лав захисників України. Він боронив країну на Південно-Слобожанському напрямку у складі 7-го прикордонного Карпатського загону Державної прикордонної служби України. За службу нагороджений медаллю «Ветеран війни». Після себе він залишив матір, сина, сестру, хрещену та близьких друзів.
**Антон Стабровський** навчався у львівському ліцеї №6, а вищу освіту здобув у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського. Значну частину свого життя він присвятив плаванню, ставши членом національної паралімпійської збірної України та майстром спорту міжнародного класу.
Спортивний шлях Антона вражає своїми досягненнями. У 2006 році він здобув титул чемпіона світу в естафетному плаванні та бронзову медаль на дистанції 100 метрів батерфляєм. У 2008-му виборов бронзу на Паралімпійських іграх у Пекіні, у 2009-му став чемпіоном Європи, у 2011-му — срібним призером континентальної першості. На Паралімпіаді 2012 року в Лондоні посів четверте місце, а впродовж 2013–2014 років додав до своєї колекції ще дві бронзові нагороди — з чемпіонату світу та чемпіонату Європи відповідно.
У 2024 році Антон Стабровський добровільно став на захист України. Він воював на Південно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ. За виявлену мужність нагороджений орденом «За мужність» III ступеня — відзнакою Президента України. Рідні описують його як спокійну, врівноважену, відповідальну і комунікабельну людину. Після нього залишились батьки, син, брат, сестра та родина.
