**Хірург-стоматолог Андріан Лисняк після початку повномасштабного вторгнення не зміг знайти посаду медика у жодному підрозділі — і погодився служити заступником командира роти вогневої підтримки у складі 125-ї бригади територіальної оборони.**
Ранок 24 лютого 2022 року Андріан зустрів несподівано — його розбудила мати зі словами про початок війни. Чоловік не вірив почутому, аж поки не ввімкнув телевізор. Мати навіть сховала його офіцерське посвідчення, намагаючись утримати сина вдома, проте Андріан заявив, що просто отримає нове. На той момент він мав звання старшого лейтенанта медичної служби, пише Суспільне.
Відразу після початку вторгнення він почав телефонувати знайомим військовослужбовцям, намагаючись зрозуміти, як діяти далі. У травні 2022 року у дверях його квартири з’явилася повістка — з помилками в імені та прізвищі. Навіть це стало приводом для невеличкої суперечки з працівниками військкомату. На явку йому відвели лише дві години.
У ТЦК Андріану повідомили, що відповідних вакансій для нього немає. Упродовж цілого місяця він регулярно приходив і відмічався. Зрештою з’явилася інформація про потребу медика у 80-й бригаді, однак наступного дня виявилося, що й це місце вже зайняте. Зрештою чоловік погодився на посаду заступника роти вогневої підтримки.
У серпні 2022 року підрозділ вирушив на схід. Для Андріана це була перша поїздка на Донеччину. Дорога виявилася непростою — службова «Волга» закипіла в дорозі, і бійці дістались до місця призначення шкільними автобусами. Розташувались у селі, звідки вже евакуювалися всі місцеві жителі.
Перший обстріл запам’ятався назавжди: міна впала за три метри від будинку, де сиділи бійці. Андріана контузило, вікном накрило. Він навіть не одразу зрозумів, що сталося. Згодом до обстрілів звик. Російські позиції перебували на відстані лише 80 метрів.
Позивний Дантист Андріан отримав ще під час мобілізації — логічно, з огляду на фах. Кілька місяців він відгукувався на це ім’я, аж поки побратими не вирішили, що до імені Андріан значно більше пасує Челентано. Так і закріпилось.
З січня 2023 року військовослужбовець постійно перебував у Серебрянському лісі. Позиції облаштовували самостійно, пересувались лише визначеними стежками. Січневі та лютневі морози сягали мінус двадцяти градусів. Один із побратимів — Артур Дронь — відморозив ноги. Андріан намагався роздати бійцям усі наявні грілки й теплі речі.
Серед усіх воєнних спогадів окреме місце посідає історія кота Люка. У штабі підрозділу кішка народила п’ятеро кошенят. Під час переїзду Андріан віз їх у своїй машині. Кошенята вирвались із переноски й розлізлися по салону, а одне влаштувалося просто на руці водія й дивилося вперед — так вони разом і «кермували». Кіт отримав кличку Люк за великі, наче люки, очі. Він грав горіхами у футбол, спав у шоломі господаря й ніколи не лазив по столу. Андріан купував йому найдорожчі корми, хоча тварина охоче їла й найпростіші. Коли військовослужбовець поїхав у відпустку, Люк загинув. За словами Андріана, звістка про це завдала йому справжнього болю.
Саме під час відпустки у серпні 2023 року у Львові на Сихові Андріан познайомився зі своєю майбутньою дружиною Лілею. Він зізнається, що спілкування в ті приїзди навмисно зводив до мінімуму — зустрічався лише з побратимами та родиною. Але, побачивши Лілю, не втримався й попросив номер телефону. Пізніше дізнався, що жінка принципово уникала стосунків із військовими. Проте його харизма виявилась сильнішою за принципи.
У лютому 2024 року пара вирішила одружитися. Весілля кілька разів переносили — спершу планували на 22 березня, потім на 24-те, але не встигли. Розписалися 30 березня. А вже 1 квітня Андріан опинився у шпиталі з діагнозом ПТСР.
Після того як військово-лікарська комісія визнала його непридатним до служби, чоловік продовжує відновлюватися. У майбутньому планує повернутися до цивільної професії хірурга-стоматолога.
