Костел Св. Казимира – храм, що досі залишається маловідомим

Біля підніжжя Високого Замку, по вул. Кривоноса 1, обгороджена парканом та малодоступна для огляду, розташована цінна пам’ятка раннього зразку львівського бароко – Костел Св. Казимира (зараз Церква Св. Климента Шептицького). Храм, що досі залишається маловідомим львів’янам.

Костел заснований для чернечого ордену реформатів, що належав до одного з відгалужень ордену францисканців. До Львова реформати прибули з Перемишля у 1630 р. за сприянням львівського старости Станіслава Мнішека і католицького архиєпископа Яна Анджея Прухніцкого.

У тому ж році почали будувати дерев’яний монастир і костел, який присвятили Свв. мученикам Роху та Себастяну. Зводили їх під Високим Замком на земельній ділянці яку для цього виділила воєводина руська Софія Данилович.

Проте, виділена ченцям земля на стрімкому схилі гори не була цілком придатною для будівництва – майданчик потрібно було вирівнювати, на що не вистарчало робочих рук. Тоді один з монахів, о. Бонавентура, здібний проповідник, пообіцяв місцевій молоді стільки заслуг перед Богом і громадою міста, скільки тачок землі зможе вона звезти з гори наділ. Заохочені такою обіцянкою, до праці взялися не тільки молодші, а й старші – і площа під будову була готова.

Первісні монастир та костел було спалено у 1648 р. під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького. Після того ділянка простояла в запустінні до 1656р., коли на кошти каштеляна кам’янецького Миколи Бігановського розпочали спорудження нового мурованого костелу. До північно-західної стіни костелу добудували монастирські корпуси, які, замикаючись по периметру, утворюють внутрішнє подвір’я.

Новий мурований костел був посвячений архієпископом Яном Тарновським у 1664 р. під назвою Св. Казимира.

У 1783 р. монастир отців реформатів скасувала австрійська влада, а їх споруди разом із землями передали сестрам милосердя для утримання дитячого притулку-сиротинця, шпиталь яких був розташований на сусідній ділянці. Реформатів же перевели до Костелу Св. Михайла монастиря кармелітів босих (вул.Винниченка 20).

До середини ХІХ ст. перед монастирем знаходився глибокий болотистий яр, по якому вода з-під гори текла до міського рову. Над ним висів дерев’яний міст поміж монастирями реформаторів та кармеліток босих.

Львівський монастир був найбільшим серед десяти монастирів реформаторів руської провінції. Біля нього серед мурів був розбитий регулярний парк. Посеред нього стояла криниця, при розкопках якої у 1885 р. виявили численні ходи, що розходились у різні сторони. Куди вони вели так і не було досліджено.

Монастирський комплекс Милосердя впродовж його існування не раз ремонтували, добудовували та розширювали. У веденні будівельних робіт та проектуванні брали участь відомі львівські архітектори, зокрема Вінцент Равський, Альфред Каменобродський, а також будівничі Едмунд Кьолер, Каєтан Семенчак, Мартин Кривошинський.

Костел св. Казимира – однонавова з прямокутною апсидою споруда, вимурувана з цегли і тесаного каменю, отинькована. Будівля скромна, бічні фасади позбавлені архітектурного декору, лише головний фасад вирішений у барокових формах. Його декорують фронтон із кам’яними вазами та ніші зі статуями святих. Гребінь даху над вівтарем вінчає барокової форми сиґнатурка. До головного входу, як видно на старих фотографіях, був прибудований бабинець із фронтоном такого ж стилю.

Сиротинець та шпиталь св. Вінцента, ведені сестрами милосердя, функціонували до 1939 р. У 1950–1970-х рр. у приміщеннях сиротинця розмістили трудову колонію для неповнолітніх дівчат, а у шпиталі св. Вінцента – школа міліції.

Від 1980-х рр. весь комплекс Милосердя використовувався Міністерством внутрішніх справ СРСР, а згодом тим самим міністерством України.

2007 р. костел передали на греко-католицьку церкву під посвятою св. Климентія Шептицького. В корпусах монастиря реформатів і шпиталю милосердя розташований навчальний корпус Львівського державного університету внутрішніх справ.

Цього ж року розпочалося й відновлення святині під керівництвом отця-студита, доктора богослов’я Севастіяна (Дмитруха). Сьогодні храм виконує роль Церкви-музею сакрального мистецтва Львівської архиєпархії УГКЦ, скарбниці врятованих від знищення перлин народного мистецтва  – колекції «Студіону», яка нараховує понад 5 тисяч витворів сакрального мистецтва. У цьому храмі почергово експонують сакральні предмети цієї колекції –  дивом вцілілі старовинні ікони та хрести.

Джерело: photo-lviv.in.ua