Шістдесят дітей, один вихідний і велосипеди зі знижок: секрет успіху СДЮШОР «Медик»
У Дрогобичі на Львівщині вже чверть століття діє спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву «Медик», яка розмістилася в приміщенні колишньої котельні. Попри скромні умови та обмежене фінансування, заклад щороку підтверджує свій спеціалізований статус і готує спортсменів для національної збірної України з шосейного велоспорту, успішно конкуруючи з командами з великих міст та областей, пише Суспільне.
Сьогодні тут тренуються шістдесят дітей. Одним із них є 17-річний Артур Стеців — сьомий вихованець в історії школи, який представлятиме Україну на чемпіонаті світу серед юніорів у змаганнях на треку.
До велоспорту Артур долучився у дванадцять років — разом із ним у групу прийшло ще двадцять шість однолітків із рідного села Унятичі. Перший велосипед, який він отримав, виявився старим радянським шосером із незвичним кермом, гальмами й великими колесами. Із усіх, хто починав із ним разом, у спорті залишився лише він один.
Директор школи Павло Попович згадує характерний епізод: після тренування в мокру погоду Артур разом із ще одним підлітком вилетів із траси й отримав садна та подряпини. Директор особисто відвіз хлопця додому й найбільше переймався реакцією батьків. Проте сім’я поставилася до інциденту з розумінням, а наступного дня Артур вже стояв на тренуванні — і посміхався.
— Я зрозумів, що там є бойовий характер і правильне виховання сім’ї, — каже Павло Попович.
Тренувальний режим Артура починається о шостій ранку. Щотижня він долає від п’ятисот до шестисот кілометрів. Найлегше тренування — півтори години відновлювальної їзди. Найважче — чотири-п’ять годин безперервного руху, яке проводиться раз на тиждень на початку сезону. Між цими крайнощами — двох-тригодинні заїзди з інтервальними роботами. Під час звичайного тренування середня швидкість становить 35–36 км/год, а під час тривалих виїздів за супроводжуючою машиною — до 42 км/год. Втім, сам Артур визнає, що дивиться не на спідометр, а на вимірювач потужності.
Упродовж літа хлопець провів удома лише близько трьох тижнів. Змагання проходили у Києві, Львові, Словаччині, Німеччині, Туреччині. Найближчим часом — виїзд до Угорщини, потім переліт до Бельгії на чемпіонат світу, а після нього — Італія.
Попри напружений графік, Артур усвідомлює цінність командної роботи в юніорському велоспорті.
— Який сенс виграти мені всі гонки, якщо я можу одну гонку не заважати, і ми поїдемо вдвох чи втрьох на чемпіонат світу? — розмірковує він.
Відновлення після тренувань хлопець сприймає як обов’язкову частину підготовки: вечірня розтяжка, робота з роликом, масаж. Єдиний вихідний на тиждень — вівторок — він проводить із сім’єю біля озера або в басейні, прокидаючись без будильника. Зв’язок із друзями поза спортом підтримує через соціальні мережі.
Після дев’ятого класу Артур вступив до Дрогобицького фахового коледжу нафти і газу і з другого курсу перейшов на індивідуальний графік навчання. У майбутньому мріє про професійний контракт із іноземним клубом. За його словами, у категорії андерів (до 23 років) зарплата може становити від п’ятдесяти до двохсот тисяч доларів на рік — залежно від результатів. Додатково клуб забезпечує трьома велосипедами та повним екіпіруванням.
Директор школи Павло Попович очолює заклад уже майже двадцять років. Велоспортивний рух у Дрогобичі бере початок із 1974 року, коли Ігор Романишин заснував міський аматорський гурток. Пізніше школу підтримала профспілка медиків — звідси й назва «Медик», яку вирішили зберегти як історичну.
Оптимальним віком для початку тренувань директор вважає 11–12 років, хоча молодших дітей у школі теж приймають залюбки. З наймолодшими працює тренерка та майстриня спорту Анастасія Бойко (Дуб). Старшим тренером є Володимир Савчин. До команди також приєдналася колишня вихованка, призерка Ліза Ветриченко.
Окремою постаттю в школі є 79-річний Леонід Іванців — співзасновник закладу та єдиний механік, який працює на громадських засадах. Він самостійно освоїв ремонт сучасних гідравлічних велосипедів і здатен зібрати один повністю справний байк із п’яти несправних.
Тренування проходять цілорічно шість днів на тиждень. Вихідний — вівторок, а не неділя: у цей день менше транспорту на дорогах, а значить, можна провести довше тренування на трасі. Директор, щоправда, визнає певну ціну цього рішення — діти рідше проводять час із сім’ями у вихідні.
Навчання в школі безкоштовне, проте бюджетні можливості комунального закладу суттєво обмежені: кошти йдуть насамперед на садочки й школи. Школа намагається забезпечити учнів велосипедами та екіпіруванням, нерідко купуючи якісний вживаний інвентар на розпродажах або через знайомих. Роками допомагали і колишні вихованці, які зробили кар’єру у відомих світових клубах. Додаткові гаджети — велокомп’ютери, датчики потужності, пульсометри — спортсмени купують самостійно.
Велоспорт — дорогий вид спорту, нагадує директор. Наприклад, одне колесо для гонки на закритому треку коштує півтори тисячі євро. Саме тому іноземні клуби мають значні переваги у матеріальному забезпеченні.
Приміщення колишньої котельні, де розташована база школи, педагогічний колектив поступово приводить до ладу власними силами: вже замінено вікна й підлогу в спортзалі. Капітальний ремонт у рамках програми «Велике будівництво» був відкладений через початок повномасштабного вторгнення.
Цього року заклад знову офіційно отримав статус спеціалізованої школи олімпійського резерву — на наступні чотири роки.
— Статус спеціалізованої школи олімпійського резерву за гроші не купиш. Його треба заслужити результатами, вихованцями у збірній та роками важкої праці, — підкреслює Павло Попович.
Окрім підготовки спортсменів, «Медик» активно популяризує велоспорт і здоровий спосіб життя: вихованці разом із тренерами беруть участь у міських велопробігах і велопрощах. Крім того, у школі ремонтують велосипеди, які благодійні фонди передають ветеранам на реабілітації, парафіяльним групам здоров’я та всім, хто цього потребує.
