Давній Львів колись був наповнений спокоєм, романтикою, затишними кав’ярнями та книгарнями, пише сайт leopolis.one. У нашому матеріалі буде йти мова про книгарні, а саме про сімейний бізнес родини Вільдів.
Створення книгарні
Наприкінці 18 століття до Львова приїхав видавець Карл Вільд. У цей період у місті вже діяло дві книгарні – Карла Пфаффа і Піллерів. Це не стало перешкодою для Карла і він у 1796 році вирішив відкрити власну книгарню. Вона мала назву “Buch und Musikalienhandlung” і була розташована на вулиці Вірменській. Окрім книг, продавали ноти, канцелярські товари, музичні інструменти, мистецьку тощо. Це було зроблено з метою залучити більше людей з різних середовищ.
У 1811 році Карл Вільд заснував у Львові першу публічну “Привілейовану випозичальню книжок”. Паралельно його видавництво активно розвивалося. Книгарня найінтенсивніше забезпечувало літературою заклад Оссолінських. У 1815 році Карл отримав дозвіл на випуск періодичного видання – “Щоденника Львівського”, який виходив до 1819 року.
Діяльність книгарні після смерті засновника
Після смерті Карла Вільде сімейний бізнес перейшов до його зятя, а згодом і до синів – Людвіка та Кароля. Перший з братів швидко помер, тож єдиним власником книгарні став Кароль Вільд. Видавництво переїхало у приміщення на площі Ринок, 2.
Щодо роботи новоспеченого власника, то він був не лише видавцем, а й політиком, який відстоював права виборців на міському та загальнодержавному рівнях. Також Кароль суттєво модернізував книгарню та зав’язав контакти із книговидавничими фірмами у Варшаві, Познані, Вільно, Києві, Парижі. Завдяки цій співпраці книгарня отримувала всі європейські новинки. Також з’явилися антикварний і нотний відділи, а клієнтам почали пропонувати передплату місцевих і закордонних часописів.
Кароль Вільд був досить хорошим менеджером і завжди мотивував та підтримував своїх працівників. А ще він став першим книговидавцем, хто почав виплачувати гонорари галицьким авторам.
Згодом книгарня переїхала на вулицю Домініканську та Галицьку. У цей період видавництво зосередилося на науковій та художній літературі, а також на шкільних підручниках. У результаті вдалося одними з найперших забезпечити книгами гімназії. Серед опублікованих творів були “Історія столичного королівства Галіції та Лодомерії міста Львова від його заснування до теперішніх часів”, ілюстрована книга для дітей та юнацтва “Польські міста”, повість “Перші галіціани”, підтримав видання “Енциклопедії краєзнавства Галичини”, “Покажчик нових та давніх номерів реальностей, а також назв вулиць та площ королівського столичного міста Львова”, “Статистичні відомості про місто Львів”, “Населення Галіції”.
Банкрутство книгарні
Кароль Вільд був повністю відданий видавничій діяльності. Про нього часто писала львівська преса з захопленням, але також і з нерозумінням. Адже у своїй справі він був більше аматором, аніж купцем. Його не цікавили гроші, а цікавила література. Вільд мало приділяв уваги фінансовій ситуації книгарні, тож у результаті це з ним зіграло поганий жарт.
На початку 80-х років 19 століття справи видавництва були кепськими і все йшло до банкрутства. Зрештою, у 1882 році Кароль Вільд продав книгарню своєму колишньому практиканту, відомому видавцеві – Владиславу Губриновичу.
До кінця життя Кароля Вільда поважали усі львівські видавці та читачі. У 1885 році його серце зупинилося назавжди. Про його смерть повідомила преса. Тож на похоронах зібралося чимало людей, які виголошували промови. А в знак поваги усі колеги Кароля домовилися позакривати книгарні у день похорону.
