На рубежі ХІХ-ХХ століть Європою та Сполученими Штатами поширився новий самобутній мистецький рух. Він отримував різні назви: Tiffany (від назви LC Tiffany) в США; Ар-нуво і «fin de siècle» (букв. «кінець століття») у Франції; Jugendstil (на честь ілюстрованого журналу Jugend, заснованого в 1896) в Німеччині; стиль сецесії (Sezessionsstil) в Австрії; Сучасний стиль в Англії; Stile Liberty в Італії; Modernisme в Іспанії, Nieuwe Kunst (нове мистецтво) в Голландії; Ялиновий стиль у Швейцарії.
Перехід від історизму до модернізму, що відбувся в цей період у рамках боротьби з академічним мистецтвом, хронологічно збігся з різким зростанням національної свідомості націй і національних меншин у Європі. Про цей процес дослідник львівської сецесії Юрій Бірюлов пише: «Важливою частиною нового мистецького бачення був символізм, у якому прихильники сецесії знаходили концептуальний синтез своїх прагнень і переживань… Символістська ідея творчого вловлення точка дотику двох сфер буття — матеріальної та ірраціональної — втілювалась на практиці за принципом злиття об’єктивної реальності та суб’єктивного сприйняття, що стало основою естетики сецесії… Вібруючі, коливальні, незамкнуті сецесійні форми і лінії були символами нескінченності й невловимості життя, вічного кругообігу природи, що зв’язує людей із Всесвітом. Культивуючи поклоніння природі, язичницькі та пантеїстичні уявлення, новий стиль відроджував основи старослов’янського світу, цілісне народне сприйняття дійсності» (Бірюлов Юрій. Мистецтво Львівської сецесії. Львів: Центр Європи, 2005). .
Під впливом розквіту руху сецесії в інших частинах Австро-Угорщини багатонаціональне Королівство Галичини та Лодомерії почало розвивати своєрідний архітектурний стиль, заснований на національному колориті, який у науковій літературі та в загальному вжитку називають Львівською сецесією. Він увібрав у собі різні течії національного чи регіонального сецесійного стилю: горальський, гуцульський, галицький, польсько-український, український, єврейський, вірменський, чеський тощо.
Найбільшим розвитком у Східній Галичині, насамперед у Львові наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., став архітектурний стиль, відомий як гуцульська сецесія. Гуцульська сецесія була спробою створити національний український стиль архітектури, що базувався на місцевій народній архітектурі. Стиль виник під впливом національної романтичної інтерпретації віденського сецесіону — яскравого стилю австрійської архітектури. Основним джерелом натхнення для створення нового українського національного стилю було народне мистецтво карпатських горян (особливо гуцулів). У 1890 р. львівський архітектор Юліан Захаревич спробував удосконалити естетику карпатського стилю. пізніше,
У найбільш драматичному вигляді ідеї гуцульської сецесії проявилися у творчості архітектурної фірми Івана Левинського, де працювали відомі архітектори, такі як Тадеуш Обмінський, Олександр Лушпинський, Лев Левинський. Цей стиль можна зустріти не лише у Львові, а й у забудовах Станиславова (тепер Івано-Франківськ) та інших міст Галичини. Для нього характерні виразні форми: чітка пружна конфігурація дверних, віконних, навісів; і витончені контури дахів з великими схилами, подекуди прикрашені вежами, подібними до дзвіниць гуцульських церков. Декор і колірна гамма народного мистецтва виявляються у використанні металу та кераміки в оздобленні будівель.
Будинок СК «Дністер».
Розташування: ріг вулиць Руської та Підвальної.
Збудовано: 1905-1906 рр.
Архітектори: Іван Левинський та Тадеуш Обмінський.
Багато оздоблена поліхромними керамічними панелями з використанням народних мотивів, ліплення та металообробки, з гостроверхими дахами, що нагадують бойківські церкви, будівля Дністра є одним із найкращих зразків гуцульської сецесії як у Львові, так і в усій Україні. Будівля відіграла важливу і символічну роль у культурному житті української громади початку ХХ століття.
Бурса дияконів собору Св. Юра
Локація : вул. Озаркевича 2
Збудована : 1903-04
Архітектор : фасад Тадеуша Обмінського
Фундатор : Митрополит Андрей Шептицький
Будівля має декоративний дерев’яний бойківський дах з декоративним карнизом і гладкі стіни з яскравою майолікою. Керамічні фризи під вікнами та покрівлею, а також окантовки вікон другого та третього поверхів навіяні українською вишивкою з використанням високоякісної поліхромної керамічної плитки (виробництва Івана Левинського) коричневого, жовтого, зеленого та білого кольорів. — традиційний колорит гуцульського народного мистецтва.
Гуртожиток Академічного будинку
Розташування : вул. Коцюбинського, 21
Збудовано : 1904-06 рр. фірмою Івана Левинського
Архітектори : Тадеуш Обмінський, Філемон Левицький та Олександр Лушпинський
За фінансування : Є. Чикаленка та Михайла Грушевського
Побудований у стилі сецесії з гуцульським орнаментом та елементами закопанського стилю. Тут можна знайти переробки дерев’яного будівництва карпатських горян, гуцульського прикладного мистецтва. Майолікові фризи з гуцульським орнаментом, які є головним акцентом будівлі, розташовані під карнизом, а також на двох плитках під кожним вікном верхнього поверху. Академічний дім був важливим осередком українського студентства у Львові.
Бурса Інституту Національного будинку
Розташування : вул.Лисенка 14-14а.
Побудовано : 1907 р. фірмою Івана Левинського
Архітектори : Олександр Лушпинський та Тадеуш Обмінський
Будівля була гуртожитком для хлопців, з музеєм і бібліотекою Інституту Національного дому. Будівля гуцульської сецесії багато оздоблена керамічною плиткою та металевими елементами. Будівля, розрахована на 200 студентів, була обладнана за останнім словом техніки початку ХХ століття.
Ґімназія і Бурса Українського Педагогічного Товариства
Розташування : вул.Чупринки, 103.
Побудовано : 1906-1908 рр. фірмою Івана Левинського
Архітектори : Лев Левинський та Тадеуш Обмінський
Ця стилізована під фольклор споруда є яскравим зразком архітектури української пізньої сецесії. Сьогодні це будівля Українського державного лісотехнічного університету.
Клініка Солецького
Розташування : вул.Личаківська, 107.
Побудована : 1908 р.
Архітектор : Олександр Лушпинський
Клініка була побудована як санаторій Червоного Хреста; до Першої світової війни належав лікарю Казімежу Солецькому.
Споруда побудована в стилі модерн з елементами закопанського стилю та гуцульськими мотивами. Головний фасад має виступаючий центральний авангард, увінчаний дахом бічної стіни з характерним для закопанського стилю мотивом сонця та різьбленими поясами. Фасади оздоблені керамічними панелями з орнаментом у стилі модерн та стилізованим рустовим поясом, що відокремлює цокольну частину будівлі, склепану природним каменем.
Автор : Грегорі Шамбровоський та Арета Ковальська.
Перекладач/Редактор/Фотограф : Арета Ковальська
Джерело: Forgotten Galicia.
