**У 23 роки — прийомний батько десятьох дітей: неймовірна історія Андрія Видюка з Львівської громади**
На Львівщині живе незвичайна родина: 23-річний Андрій Видюк разом із дружиною Оленою виховують одразу десятьох дітей. Серед них — одна рідна донька та дев’ятеро прийомних. Подружжя офіційно є батьками-вихователями дитячого будинку сімейного типу. Про це повідомила пресслужба Львівської міської ради, пише Суспільне.
Думка про прийомне батьківство виникла в Андрія та Олени ще на початку їхніх стосунків. Вже тоді молоді люди відкрито говорили про те, що хотіли б не лише народити власних дітей, а й дати дім тим, хто залишився без батьківського піклування. До своїх майбутніх вихованців вони прийшли через волонтерську діяльність — саме під час роботи з дітьми в Центрі підтримки подружжя познайомилося з братами та сестрами, які пізніше стали частиною їхньої родини.
Особливе місце в цій історії займає дівчинка на ім’я Соломія. За словами Андрія, дружина жартівливо каже, що це саме вона «обрала» їх, а не навпаки. Щоразу, коли волонтери збиралися їхати додому, Соломія болісно переживала розставання і постійно запитувала, коли ж вони нарешті заберуть її назовсім.
Андрій відверто визнає: бути молодим багатодітним батьком — це одночасно і велике щастя, і серйозний виклик. Більшість батьків-вихователів, з якими він спілкується, значно старші за нього, тож розмови зводяться переважно до питань виховання. Ровесники ж його ситуацію розуміють не завжди.
Будні в родині Видюків починаються дуже рано. Ранок — це підйом, сніданок, який готують або дружина, або вже підрослі діти, та розвезення молодших до садочка і школи. Після цього Андрій повертається додому і працює дистанційно. Утім розклад родини не обмежується шкільними справами — двічі на тиждень уся сім’я вирушає до лікарні, адже троє дітей хворіють на гемофілію і потребують регулярного внутрішньовенного введення препарату.
За словами Андрія, ця хвороба є найважчим випробуванням для родини. Кожного разу діти просять не їхати до лікарні, і він чесно відповідає, що сам теж не хоче. За два роки звикнути до цього так і не вдалося.
Попри всі труднощі, рішення стати прийомними батьками підтримали всі родичі. Подружжя не змушувало дітей одразу звертатися до них певним чином — все відбувалося природно. Головна мрія Андрія проста і водночас глибока: щоб усі його діти виросли щасливими людьми і колись самі створили міцні та люблячі родини.
