Про метро на Винники, річку Полтву та інші ілюзії
Ідея створення «Львівської агломерації» останніми роками стала якоюсь самозрозумілою метою. Це, мовляв, невідворотне благо, і питання лиш в тому, як його досягнути. А хотілося б зрозуміти навіщо. І в чому це благо полягатиме, пише zaxid.net.
От, наприклад, у свіжому блозі Любомира Зубача сказано, що об’єднання буде вигідне сільським громадам. До Львова, мовляв, щодня приїжджають десятки тисяч мешканців приміських сіл і створюють «навантаження на інфраструктуру». Крім того, бюджет Львова інвестує у Винники, Брюховичі та Рудно. І якщо інтегрувати ще й села, то витрати зростуть. Але агломерація фактично існує, тому треба її узаконити.
Тут маємо справу з бажанням все впорядкувати і «взяти на олівець», природним для кожного українського чиновника. Це зрозуміло. Незрозумілою є аргументація, наприклад, що означає «Львів не може залишатися окремим «анклавом» і абстрагуватися від навколишніх громад»? Чи «по факту, а не за пропискою, там живуть такі ж львів’яни, які також потребують якісних освітніх, медичних, транспортних та інших послуг».
Ми ж не в «Елізіумі» живемо, відгороджені муром від фавел і диких племен. З ближніх сіл дітей возять у львівські школи, це не секрет. А хворих до лікарень. Про якісні транспортні послуги я так сміливо не розписував би… То де тут «анклав»?
Цікавим є і трактування реформи місцевого самоврядування: «новий територіальний устрій – це не стільки про інтереси міста, скільки про інтереси регіону та всієї країни. Великі міста, в тому числі Львів, безперечно, повинні брати на себе більшу відповідальність за покращення якості життя людей в цих містах та їх передмісті». Отакий сюрприз, виявляться, справа державної ваги. Спостерігати, що таке «брати на себе відповідальність», ми маємо змогу от уже майже 30 років, дякую.
Цікаво, що агломерація «не передбачає “поглинання”, а форму співробітництва з навколишніми громадами». То який у цьому сенс? Помітити територію? Розгорнути бурхливу діяльність?
Більше феєрії нам подарував медіа-проект «Великий Львів», який не спрацював на парламентських, але може спрацювати на місцевих виборах. Тут і про метро, і про ревіталізацію Полтви, і про бізнес-центр на Підзамче. Знову ж таки, про «поглинання» не йдеться. Говорять про якесь об’єднання спільнот, щоб скоординувати просторовий розвиток, ринок праці, «взаємозв’язки». 30-кілометрова зона дозволить прокласти радіальні дороги…
Раз так, напрошується питання: що заважає координувати роботу зараз? Є ж прекрасний кейс – приміський і міський громадський транспорт. Зупинки, накладання графіків і маршрутів, є ті самі окремі громади. Невже проблема в тому, що на шапочці документа не пише слово «агломерація»?
Коли людина приїжджає в поліклініку (а в нас тепер, якби хто забув, «гроші ходять за пацієнтом»), вона робить внесок в місцевий бюджет. Тут же вона купує каву, дітям морозиво, робить ксерокси довідок у сусідній будці, залишає автомобіль на платному паркінгу.
Що Львів може запропонувати в плані інфраструктури, крім поліклінік і шкіл, послугами яких і так користуються ті, хто працює в місті? Виділені смуги для громадського транспорту на Чорновола при перекритій Замарстинівській? Еко-стежки на Сихові при тотальній закоркованості проспекту Червоної Калини? Як «агломерація» виправить ситуацію? І чи є сенс малювати проекти радіальних доріг в радіусі 30 км, якщо є чудові задуми (вже років сорок з хвостиком) збудувати дороги в самому Львові (Вернадського-Стрийська, Ряшівська-Аеропорт, Левандівка-Рясне)? Чи не зарано починати нашу високотехнологічну експансію на села?
Може, ми переробляємо сміття і виробляємо з нього енергію? Чи каналізацію свою ми запропонуємо мешканцям 30-кілометрової зони?
У межах міста, до речі, є дачні кооперативи, які всякими правдами і неправдами роками під’єднуються до базової інфраструктури (газ, електрика, вода). Є вулиці, на які не ступала нога автодорівця. Може б їх для початку «агломерувати», перш ніж нести цивілізацію на периферію?
Не так давно холдинг «ОККО» брався розвивати курорт у Славську, податки там сплачувати. Більш свіжа історія – шантаж обласної лікарні, коли юридичну адресу змінили на Великий Любінь, куди й попрямували податки. Агломерація тут нам не допоможе, хіба що розширювати її на більшу територію, включно з Кіпром і Віргінськими островами.
Тому, якщо ми говоримо таки про «Великий Львів», а не «Великі Нью-Васюки», варто б для початку відповісти на два запитання: для чого це робити (що зміниться?) і кому від того стане краще? Мешканцям Львова? Мешканцям сіл? Керівництву Львова? Керівництву сіл? Забудовникам?
Бо поки що є тільки медійна складова. Вам нічого не нагадує підхід, коли недопрацювання внутрішньої політики (це якщо м’яко сказати) прикриваються пошуком перемог на зовнішній арені? Вєлічіє, життєвий простір, вотетовотвсьо…
Про «перспективи», до речі, є відповідний анекдот, як домашні тварини з голоду вирішили піти жити до лісу, а песик Бровко залишався. Бо підслухав, що в нього є «перспектива». А якщо серйозно, то новітня українська історія ще не знала випадків, коли б «наведення порядку» з боку влади й укрупнення дали позитивний результат. Може, люди якось самі розберуться, як їм жити в селі, коли і куди їхати, що робити із землею? А не отак відразу «брати відповідальність» за долю регіону, незважаючи на витрати і важкий мозольний труд.
Підтримайте проект на Patreon