Де у Львові заховані скарби, або Костел Марії Магдалини

Наше місто є містом з величезною кількістю храмів та сакральних споруд. Кожна з них має свою неперевершену архітектуру, загадкові, часом навіть містичні, таємниці, а іноді – й трагічну долю. І унікальна архітектура, і ціла низка таємниць, та доволі прикра доля – усе це в собі поєднав колишній костел Марії Магдалини, а зараз – Будинок органної та камерної музики у Львові.

Історія даної споруди починається ще з початків XVIIст.. Початок цей був оповитий цілою низкою конфліктів. Різні джерела по-своєму оповідають їхній зміст.Найвірогіднішою виглядає розповідь, що коли ченці-домініканці вирішили збудувати собі монастир з костелом, то проти цього виступили міщани. Оскільки сакральні споруди не обкладалися податком,а тягар будівництва лягав на місто та тягнув за собою підвищення податків,то жителі міста навіть палками розганяли будівничих. Таким чином, ченці-домініканці вирішили будувати свої споруди поза межами тогочасного міста. Про те, й на цьому конфлікт не завершився.

Будівництво розпочалось на невеличкому пагорбі, а навколо монастиря традиційно почалось зведення оборонних мурів. Це занепокоїло міську владу, яка побоювалась, що у випадку захоплення даного монастиря ворожим військом, це місце становитиме додаткову небезпеку для Львова. Домініканцям вдалося знайти компромісу з міщанами зобов’язавшись не зводити міцних оборонних мурів, а лиш невеличку огорожу, яку у випадку війни вони могли швидко розібрати.

Остаточне будівництво розпочалось в 1615 р. Будувати невеличкий кам’яний костел взялись на місці дерев’яної каплички, збудованої тут ще в 1600 р..Завершено будівництво в 1635 р. До речі, костел початково було освячено іменем не тільки Марії Магдалини, але й апостола Фоми. На жаль, новозбудований храм простояв у спокої лиш фатальних 13 років. Уже в 1648 р. його захопили та частково зруйнували війська Б. Хмельницького.

Як тільки усі будівлі монастиря було відновлено,його спіткала наступна невдача – в 1704 р. він зазнав грабунку та пожежі в наслідок захоплення Львова шведськими військами. Існують також відомості, що костел в другій половині XVII ст. постраждав від пожежі. Очевидно, що це могло трапитись під час облоги міста турецькими військами 1672 р..

Так чи інакше, але кілька грабунків, пожеж та руйнувань спричинили до перебудови костелу в 1754-1758 рр. львівським архітектором Мартином Урбаніком. За проектом Яна де Вітте Урбанік змінив фасади будівлі, добудував до нього головну наву, хори та вежі. Ще через кілька років передній фасад оздобили дві кам’яні статуї Св. Домініка та Св. Яцека, виготовлені СебастіяномФесінгером. До речі, перебудований храм став першим у Львові, в котрому під час будівництва були враховані закони акустики.

В 1784 році, після приєднання Галичини до володінь Габсбургів, орден домініканців було ліквідовано. Будівлі їхнього монастиря перетворили на канцелярію державних маєтків, трішки згодом на міський будинок праці, а в 1841 році – на жіночу в’язницю. Натомість, костел при монастирі перетворено на парафіяльний храм. В 1784 р.проведено його реконструкцію.У 1857 р. коштом намісника Галичини А. Голуховського у костелі було встановлено новий необароковий вівтар.А в 1889 р.на вежах з’явились барокові завершення роботи Юліана Захаревича, а храм набув сучасного вигляду.

У листопаді 1918 р. костел знаходився на лінії польсько-української боротьби за Львів. Артилерійські снаряди потрапили у вежі, дах, пошкодили стіни.Реставраційні роботи почались в 1925 р., після передачі храму під опіку Політехніки, та тривали до початку Другої світової війни. В 1926-1927 рр. перед вівтарем XVII ст. встановлено скульптурну композицію у вигляді двох ангелів, а в 1932 р. в костелі поставлено найбільший в сучасній Україні орган.

Після війни радянська влада влаштувала у храмі студентський клуб Політехнічного інституту, де тричі на тиждень відбувались танцювальні вечори. В народі цю дискотеку називали «Магдалена». В 1962 р. відбувається наступна хвиля комуністичного атеїстичного божевілля. Тоді були зрізані хрести з веж храму, перед костелом знищено кам’яну колону Сикстів, що стояла в цьому місці ще з 1597 року, та пережила напади усі облоги Львова з тих часів та нацистську окупацію. Мабуть, тоді ж із площі перед святинею прибрали фігуру Матері Божої, а з прикостельного муру – скульптуру св. Яна Непомука. В самому ж костелі було облаштовано спортивний зал.

Лише в 1969 р. радянська влада трішки схаменулась, і в костелі почав діяти органний зал, який існує й до сьогодні. Уже із здобуттям Україною незалежності, з 1998 р. у храмі також відбуваються римо-католицькі богослужіння.

Але, окрім своєї історії, храм має ще одну привабливість. В 1995 р., в ході археологічних робіт під вівтарною частиною храму виявлено скарб 28 монет з золота різної проби. Усі монети різночасові, та найпізніша з них 1913 р., що наштовхує на думку, що скарб був захований під час Першої світової війни. Та найбільша таємничість храму пов’язана не з цим. Під час розкопок археологи натрапили на таємну крипту, найімовірніше кубічної форми, потрапити в котру можна лиш знісши несучу стіну храму. Існує кілька припущень та легенд, що ж може зберігатися в цій крипті. За одними версіями там бібліотека домініканців, за іншими – їхні скарби. Що ж там насправді залишається лишень гадати.

Володимир ПРОКОПІВ Джерело