Останніми днями соцмережі заполонили меми про ядерну загрозу з боку росії та мобілізацію, яку оголосив путін. Користувачі почали фантазувати, як вони проведуть останні миті життя. Однією з «ідей» було провести оргію в центрі Києва на горі Щекавиця. У програмі «Акценти Твого міста» доцентка кафедри психології та психотерапії УКУ Наталія Пилат пояснила, чи є нормальною така реакція замість того, щоб належно підготуватися.
Джерело: Tvoemisto.tv.
ФОТО:@OLEKSANDR GREKHOV/FACEBOOK
Українці жартують щодо загрози ядерного удару. Це дуже нормальна реакція. Недавно я читала у Facebook пост, де хтось дуже обурливо висловлювався про те, що люди такі оптимістичні, що ми все подолаємо, і треба бути реалістами та уважно ставитися до слів путіна й мобілізації.
Але насправді, коли ми чуємо таке, то у нас є страх. І цей страх не можна приховати. Страх – це емоції. У нас може бути також багато гормональних сплесків, а організм мусить кудись викинути цю енергію.
Ми можемо впадати у депресію, але це не дуже продуктивний стан. Найпродуктивніше, коли людина отримує такий стрес – почати щось робити.
От чому на початку війни дуже багато людей пішли волонтерити? Бо це була одна з дуже продуктивних діяльностей, яка допомагає людині вийти зі стресу швидко. Тобто це проактивна діяльність. Навіть іти на війну – це теж проактивна діяльність, яка допомагає позбутися від стресу і від такої ситуації, коли не знаєш, що буде далі.
Дві основні реакції у стані стресу – бийся або тікай. І вони зумовлені на активність. Ті, хто тікав з країни, мають теж більш проактивну поведінку, і в них, можливо, буде менше стресу від паніки, бо вони кудись бігли, перетинали кордон, щось робили.
А дехто йшов на війну, був у теробороні, шукав мітки. Вони обрали бій.
Така проактивна поведінка допомагає знизити рівень різних гормонів, заспокоїтися, пережити стрес і не перевести його у постравматичний.
Найгірше людям, які нічого не робили, сиділи вдома і думали, що буде далі. Тобто впадали у депресію.
Отже «оргія на Щекавиці» – це також проактивна поведінка. Тобто «я не знаю, що робити правильно». Є люди, які знають, що робити, але більшість – не знає. Попри це, вони мусять щось робити, інакше не витримають цього великого емоційного навантаження. І кожен у свій спосіб вирішує щось робити.
Цей жартівливий підхід і є одним зі способів виходу з ситуації. Якимось чином, якщо нас чекає ядерна війна – один з моїх способів пережити це емоційно буде, наприклад, оргія на Щекавиці.
Жартують також, що галичани будуть робити Хрестовий похід, вечорниці або підуть на прощу до Зарваниці.
Підтримайте проект на Patreon
